«Критика локального міжнародного діалогу» (про молодіжну ініціативу NGO-2012)

Теза про те, що коли будеш дослухатись до критики, то від твоєї ідеї (ініціативи) не залишиться каменя на камені, є досить актуальною, особливо, коли мова заходить про новий (умовно) напрямок розвитку місцевої громади. Той, хто не розуміє, що воно таке, звично зреагує на вислів про те, що міжнародні контакти мають потенційну цінність з огляду на нові можливості для території, на якій живемо… А хто в темі? Ляпас за самовпевненість! Пригадується досить нашуміла весняна інформація про те, як депутати Волгоградської Думи (РФ) відгукнулись на пропозицію побратима – Тоскани (Італія) і поїхали за новим досвідом. Критики була аж занадто. Навіть більше, аніж потрібно для відставки певного кола відповідальних осіб. Як у районі реагують на молодіжну ініціативу у вигляді обміну делегаціями між Кролевецьким районом та Гміною Мальборк (Польща)? Однозначно сказати важко, бо інформації про сам проект насправді замало. Розповіді учасників ще не вистигли, так само як і слухи навколо 10-денного перебування молодіжної делегації (12 – учнів та 4 дорослих) в Поморському воєводстві навряд чи можуть бути адекватними тим реальним подіям, які відбувались в рамках програми перебування в період з 24.04.12. по 03.05.12. Ми також не маємо реальної змоги досконало поінформувати про перебіг подій. Нехай це зроблять інші (є кому). Спробуємо спрогнозувати майбутнє та відповісти на запитання: чи варто витрачати бюджетні кошти на подібні молодіжні ініціативи? Думка №1. Вкладувати кошти в місцеву молодь набагато перспективніше, аніж витрачати їх на латання деяких комунальних дір (наприклад). Що можна зробити на 25 тисяч грн., які витрачені на транспортні послуги делегації? Придбати 5 комп’ютерів, або 6 цифрових проекторів, або 4 плазмові телевізори… Молодь – майбутнє громади і саме їй відводиться роль активізатора. Це – правильно! Польська сторона вклала в програму перебування 50 тисяч злотих, тобто – в три рази більше, ніж українська сторона. Антитеза: не факт, що всі учасники делегації будуть активними в процесі виконання проекту NGO-2012. Навіть навпаки – 70% відійдуть так само швидко, як і потрапили до складу делегації, що побувала в Польщі. Туризм, однако. Думка № 2. В принципі, Євроклуби в селах за підтримки та координації з центру (наприклад: райрада та методичний центр у вигляді Будинку дітей та юнацтва або актив якоїсь прогресивної міської школи) перетворяться на потужні проектовироблюючі осередки. Участь в конкурсах на кращу програму та проект місцевого розвитку як орієнтир з завданням отримати відповідний грант на вирішення конкретної місцевої проблеми. Практично, село матиме перспективу в разі об’єднання інтелектуального ресурсу (молодь та вчителі плюс керівники органу місцевого самоврядування) та ІТ. Час отримання допомоги (як результат жебракування владного) від багатіїв (500-1500 грн.) минув… Антитеза: чи є гарантія успішності цього процесу? Хто сказав, що грант нададуть саме нашому селу? Ніхто, бо – конкурентне середовище. Хто сказав, що селяни зрозуміють сенс цієї справи? Хто сказав, що зможуть «народити» проект, який вирішує ту, чи іншу проблему? Думка № 3. Польська молодь та ЄС будуть допомагати нашим громадам. Тісні персональні контакти, які вдалося встановити кролевецькій молоді (адміністраторам делегації), дозволять співпрацювати та взаємовигідно поєднувати наявність прагнення вирішувати спільні проблеми та розвивати дружні стосунки між українським та польським народом… Антитеза: слова, слова, слова… Бла-бла-бла. Лише практика є критерієм результативності. Які проблеми активізує та врешті усуне молоде покоління (фактично, діти віком від 13 до 17 років)? Як на це реагуватиме місцева влада? Підтримає чи проігнорує? Люди та ментальність. Віра та бажання змінювати життя на краще. Великий сумнів щодо доцільності концентрації міжнародних зусиль лише на питаннях молодіжного обміну та вивчення особливостей народів, традицій та історії… Думка № 4. Делегація виконала значну та вагому місію в сенсі просування іміджу Кролевецького району на міжнародному рівні. Молодь презентувала громаду, що прагне розвитку та якісно вищого рівня життя! Антитеза: проблеми Кролевецького району цікавлять лише жителів району (особливо місцеву владу). Пересічній людині начхати на те, як сприймають район закордоном. Головне – щоб була робота (бізнес) та певний рівень соціальних свобод. Гроші та можливість їх вільно (на власний розсуд) витратити. Духовне та культурне життя – для тих, хто не має можливості забезпечити собі комфортний рівень існування (собі та родичам). Тим більше – щодо сподівання на те, що ЄС зможе зацікавитись поодиноким потугам маленької частинки великої та непередбачуваної України. Мрійництво! Аби не доводити до повного песимізму, ставимо крапку. Думайте, де тут сенс. В чому він? Чи в тому напрямку хтось наполегливо рухає громаду (вибачте за банальний пафос)? Без критики – як без горілки. Життя безбарвне та нудне! Без фанатизму!

Фото Аведона.