Критика дитячого сприйняття успішності

Багато хто замислюється над ознаками успішності в житті. Успіх як орієнтир щасливого життя. Переважна більшість людей перебуває у стані дитячого сприйняття цього явища, бо успіх, безумовно, за своєю природою належить до числа максимально ідеалізованих людиною понять. Декілька тез: 1) успіх не є постійним станом; 2) багатство не завжди є свідоцтвом успішності; 3) успіх – категорія якості змін людського духу (самого себе), а не матеріального світу; Непросто знайти свій успішний шлях. Час від часу, опиняючись на роздоріжжі, нам випадає приймати рішення щодо вибору: діяти або так, або інакше. Не завжди цей вибір такий, що створює умови для швидкого винаходу успішного напрямку просування по життю. Хтось говорить, що успішність штучна ознака, тобто: спілкуйся з успішними людьми і успіх буде поруч. По-перше, що таке «успішні люди»? Як відчути те, що людина досягла успіху? Вона посіла високу посаду (бюрократ)? Вона придбала дорогий автомобіль чи побудувала будинок (бізнесмен)? Скоріше – спілкуйся з приємними для тебе людьми (тими, що розуміють тебе). Успішна людина та, що досягла своєї мети. Чи може бути метою автомобіль? Дитяча забавка… Чи може бути метою будинок? Дитяча забавка, але необхідна для виживання і тому не може бути самоціллю успішного розвитку (будинки, житло мають 99,9% людей). Відповідь в тому, що ознаками успіху не можуть бути матеріальні блага для якогось вузького кола осіб (родини, наприклад). Успіх – це перемога. Перемога у спортивних змаганнях (він став Чемпіоном світу, Олімпійських Ігор тощо). Перемога в політичних виборах (він став депутатом)… Перемога – природа успіху. Проте, навіть у цьому випадку успіх не отримує динамізму, бо не забезпечує безперервність успішності. Прикро, але життя – це міксер, який змішує успішність (перемоги) і поразки. Той не розуміє успіху, хто не відчув смак поразки і сприймає її як непотріб. Вона так само необхідна для гармонійного розвитку як і успіх. …Діти люблять іграшки. Це – закон розвитку людини. Дорослі люблять успіх, як іграшку, бо прагнуть задоволення матеріальних та егоїстично-психологічних потреб. А це все одно призводить до бажання все нових і нових іграшок. В дитинстві – іграшкова машинка, в дорослому віці – справжня. Цей ряд кожен продовжує по своєму. Але є речі необхідні для виживання і тоді ми виводимо їх за рівень іграшок. Успіх – це творчий процес, креативний пошук (квест), відчуття драйву на шляху і відчуття відчаю або ейфорії після досягнення мети. Люди не можуть бути постійно успішними. І чи не тому ми так довго шукаємо зустрічі з тими, хто досягав успіху. Вони «йдуть на дно» після перебування на плато досягнення мети і виниряють лише після проходження підготовчого етапу для нового успіху… Як воно жити в проміжках? Складно, але необхідно. Побороти дитячі хвороби по відношенню до успішності – завдання для багатьох розумних та витривалих людей. Всім іншим – страх і поневіряння. На фото з сайту «ФотоТелеграф»: пам’ятник Чингісхану в Монголії (за 54 км від Улан-Батора).

За п’ять днів до ЄВРО-2012

Колись очікування чемпіонату Європи або світу з футболу приносило справжнє свято! Роки, на жаль беруть своє. Життя змінюється і ми з ним. Заздримо тим, кому зараз 16-17 років, бо в цей життєвий період все набагато яскравішим сприймається. А отже, для цих дітей ЄВРО буде апогеєм радості! Очікування футбольного свята – справжнє щастя! Згодні? По суті. Варшава приймає перший матч, Київ – фінальну гру. Апріорі – фінальна гра важливіша. З цього робимо висновок про країну, якій випало більше честі. Багато важитиме те, які збірні гратимуть у фіналі. Для когось не потрапляння збірної України, яку тренує володар «Золотого м’яча» (1975), кумир вболівальників зі стажем радянського періоду розвитку вітчизняного футболу Олег Блохін стане очікуваним результатом, але не для нас. Ми віримо в силу жовто-блакитного коня! Блохіна, як фахівця, знають та поважають у світі. Тим паче, що він вже виводив збірну України до ¼ фіналу Чемпіонату світу у Німеччині (2006). Правда, як перший так і останній матч збірної на тому футбольному форумі завершились фіаско з великим рахунком (0:4 та 0:3), все одно – це не завадило вважати виступ української дружини успішним. Загалом, так би мовити… Україна якісно підготувалась до події, яка змінить враження та сприйняття її як європейської держави. Зі знаком плюс, зрозуміло. Не видно аргументів для того, аби сумніватись в успішності цього грандіозного спільного українсько-польського проекту під егідою УЄФА. Навіть і тоді, коли стане минулим сам форум, а результати виступу збірних-організаторів будуть далекими від очікуваних. Польща також ставить на своїх і не безпідставно, бо є Лєвандовський (нападник «Борусії», Дортмунд, цьогорічного чемпіона Німеччини) та інші поляки, які грають (можливо не на передових ролях) в провідних чемпіонатах Європи (Франція, Англія тощо)… По гравцям збірної України. Шевченко вийде на поле зі Швецією. І це – данина його звитяг, добутих на початку ХХІ сторіччя (володар «Золотого м’яча 2004 року). Чогось очікувати більшого (наприклад – забитих понад 2 м’ячі) за період участі зб. України в турнірі від Андрія не варто, бо болі в спині гравця серйозні. А біль – жорстокий стримувач. Кращі роки Шевченко в минулому. Після ЄВРО – заслужений відпочинок десь на адміністративно-спортивній посаді в Англії (власне, де мешкає родина). Більше сподівань на молодь: Ярмоленко, Коноплянка, Селезньов (як не дивно), Ракицький та Кучер (власне, далеко не молодь по віку!). Зі старійшин стабільності варто очікувати від Тимощука, Назаренка. Головне – від Гусєва Олега (сумчанина, до речі). Хотілось би, аби Блохін використовував Олега виключно як креативного (з точки зору будівництва атаки) майстра. Хвилюють воротарі. Хто б міг уявити ще в кінці минулого року, що одразу три з них (Шовковський, Рибка, Дикань) випадуть з обойми. Залишається надія на впевненість Андрія П’ятова. А тепер: прогноз! І не дивуйтесь, бо без прогнозів не буває. Така природа гри мільйонів. А нам втрачати немає чого. Ми не з числа функціонерів і не відомі гравці (тренери). Тому: Україна – Швеція (2:1), Франція – Україна (2:2), Україна – Англія (1:1). Такий результат дозволить вийти до чвертьфіналу, в якому ми переграємо іспанців. У півфіналі: або ж німців, або ж голландців. Ну а у фіналі, на жаль, програємо росіянам! Тим самим – повернемо історичний борг за Крим … І що з того, що такий прогноз нагадує гарний сон психічнохворої людини. Віримо, бо маємо право! …Зворотний відлік тому приємний, що радує очікуванням свята. А уявіть собі, що зб. України програватиме (що зовсім не виключено!!!, а скоріше – навпаки). Тоді свята буде мало. Насолоджуйтесь останніми днями до старту, бо жарко буде. А чи буде результат? Питання, яке мало що вирішує, бо результатом є саме ЄВРО-2012… Дві тисячі дванадцять євро, які витрачу за місяць чемпіонату в Україні та Польщі.

Усі на футбол! (спеціально для сайту Krolevets.com з Нідерландів)

Ідея для мене!

Не можемо пройти мимо. Цікава акція від начального центру IDEA-Krolevets. Пропонуємо ознайомитись: з матеріалів Форуму на сайті http://krolevets.com "Складно повірити, але поруч з нами (тими, хто вважає себе ну чи не хакером: тобто вміє користуватись Інтернетом та Word-ом) багато людей, які до комп'ютера ставляться як до НЛО. Ми починаємо проводити індивідуальні майстер-класи (умовна назва) – півгодинні уроки на базі Кролевецької районної бібліотеки для тих, хто прагне: 1) отримати власну поштову скриньку та знати як нею користуватись; 2) зареєструватись в Facebook та на сайті krolevets.com; 3) отримати конкретні поради задля того, аби без витрати «дорогого» часу мати бачення щодо удосконалення себе в сфері ІТ; Що потрібно? Зайти до бібліотеки (крім понеділка з 15.00) та заявити про бажання пройти майстер-клас, тобто: отримати майстер-урок «IDEA for me» (айдіафомі)... Якщо ви знаєте людей, яким це потрібно, порадьте їм айдіафомі і ми їм допоможемо!" Це може бути ефективним, бо є індивідуальним. Пробуйте допомагати тим, хто лише на старті!

День Європи, тиждень євро та місяць ЄВРО-2012

Кожного разу, зустрічаючи новий день, самовільно пригадується наближення ЄВРО-2012. Апогей незабаром, бо відкриття Чемпіонату Європи в Варшаві обіцяє стати стартом великого піар-проекту господарок європейської футбольної першості: України та Польщі… Почувати себе бідною родичкою випаде зрозуміло кому.

Чому? Тому що в підготовку до ЄВРО в інфраструктуру Польщі (автошляхи, сіті-центри міст, промо-акції тощо) Євросоюзом було витрачено понад 1,3 трильйонів євро. Україна на ЄВРО (будівництво стадіонів, аеропортів, деяких доріг та готелів) витратила 40 мільярдів гривень. Варто порівнювати? Все одно – для України, як європейської великої країни, ЄВРО-2012 (домашнє) стає сном на яву! Про євро. Багато хто прогнозує обвал цієї квазі-валюти. «Хай буде так!» - скаже той, хто тримає збереження в доларах. «Потрібно щось робити…» - задумається власник декількох сотень (тисяч) євро. «Маячня!» - вилається олігарх. Все це нагадує своєрідний матч, в якому грають нечесно. Ставки приймаються. Все одно – хтось да виграє! День Європи – справа кожного окремого населеного пункту. Президентський Указ про державницьке національне святкування припав пилом, тому й не розглядається як обов’язковий до виконання. В Києві на Хрещатику в суботу, 19.05.12., пройшов святковий (до Дня Європи) ярмарок. Можна було і про країни Європи дізнатись, і буклет взяти і навіть харчів покуштувати. Справжніх. Національних європейських… Добре, що й у Кролевці пам’ятають. Та чи святкують? День Європи не на вулиці, а в серці, бо ми – європейці!

«Критика локального міжнародного діалогу» (про молодіжну ініціативу NGO-2012)

Теза про те, що коли будеш дослухатись до критики, то від твоєї ідеї (ініціативи) не залишиться каменя на камені, є досить актуальною, особливо, коли мова заходить про новий (умовно) напрямок розвитку місцевої громади. Той, хто не розуміє, що воно таке, звично зреагує на вислів про те, що міжнародні контакти мають потенційну цінність з огляду на нові можливості для території, на якій живемо… А хто в темі? Ляпас за самовпевненість! Пригадується досить нашуміла весняна інформація про те, як депутати Волгоградської Думи (РФ) відгукнулись на пропозицію побратима – Тоскани (Італія) і поїхали за новим досвідом. Критики була аж занадто. Навіть більше, аніж потрібно для відставки певного кола відповідальних осіб. Як у районі реагують на молодіжну ініціативу у вигляді обміну делегаціями між Кролевецьким районом та Гміною Мальборк (Польща)? Однозначно сказати важко, бо інформації про сам проект насправді замало. Розповіді учасників ще не вистигли, так само як і слухи навколо 10-денного перебування молодіжної делегації (12 – учнів та 4 дорослих) в Поморському воєводстві навряд чи можуть бути адекватними тим реальним подіям, які відбувались в рамках програми перебування в період з 24.04.12. по 03.05.12. Ми також не маємо реальної змоги досконало поінформувати про перебіг подій. Нехай це зроблять інші (є кому). Спробуємо спрогнозувати майбутнє та відповісти на запитання: чи варто витрачати бюджетні кошти на подібні молодіжні ініціативи? Думка №1. Вкладувати кошти в місцеву молодь набагато перспективніше, аніж витрачати їх на латання деяких комунальних дір (наприклад). Що можна зробити на 25 тисяч грн., які витрачені на транспортні послуги делегації? Придбати 5 комп’ютерів, або 6 цифрових проекторів, або 4 плазмові телевізори… Молодь – майбутнє громади і саме їй відводиться роль активізатора. Це – правильно! Польська сторона вклала в програму перебування 50 тисяч злотих, тобто – в три рази більше, ніж українська сторона. Антитеза: не факт, що всі учасники делегації будуть активними в процесі виконання проекту NGO-2012. Навіть навпаки – 70% відійдуть так само швидко, як і потрапили до складу делегації, що побувала в Польщі. Туризм, однако. Думка № 2. В принципі, Євроклуби в селах за підтримки та координації з центру (наприклад: райрада та методичний центр у вигляді Будинку дітей та юнацтва або актив якоїсь прогресивної міської школи) перетворяться на потужні проектовироблюючі осередки. Участь в конкурсах на кращу програму та проект місцевого розвитку як орієнтир з завданням отримати відповідний грант на вирішення конкретної місцевої проблеми. Практично, село матиме перспективу в разі об’єднання інтелектуального ресурсу (молодь та вчителі плюс керівники органу місцевого самоврядування) та ІТ. Час отримання допомоги (як результат жебракування владного) від багатіїв (500-1500 грн.) минув… Антитеза: чи є гарантія успішності цього процесу? Хто сказав, що грант нададуть саме нашому селу? Ніхто, бо – конкурентне середовище. Хто сказав, що селяни зрозуміють сенс цієї справи? Хто сказав, що зможуть «народити» проект, який вирішує ту, чи іншу проблему? Думка № 3. Польська молодь та ЄС будуть допомагати нашим громадам. Тісні персональні контакти, які вдалося встановити кролевецькій молоді (адміністраторам делегації), дозволять співпрацювати та взаємовигідно поєднувати наявність прагнення вирішувати спільні проблеми та розвивати дружні стосунки між українським та польським народом… Антитеза: слова, слова, слова… Бла-бла-бла. Лише практика є критерієм результативності. Які проблеми активізує та врешті усуне молоде покоління (фактично, діти віком від 13 до 17 років)? Як на це реагуватиме місцева влада? Підтримає чи проігнорує? Люди та ментальність. Віра та бажання змінювати життя на краще. Великий сумнів щодо доцільності концентрації міжнародних зусиль лише на питаннях молодіжного обміну та вивчення особливостей народів, традицій та історії… Думка № 4. Делегація виконала значну та вагому місію в сенсі просування іміджу Кролевецького району на міжнародному рівні. Молодь презентувала громаду, що прагне розвитку та якісно вищого рівня життя! Антитеза: проблеми Кролевецького району цікавлять лише жителів району (особливо місцеву владу). Пересічній людині начхати на те, як сприймають район закордоном. Головне – щоб була робота (бізнес) та певний рівень соціальних свобод. Гроші та можливість їх вільно (на власний розсуд) витратити. Духовне та культурне життя – для тих, хто не має можливості забезпечити собі комфортний рівень існування (собі та родичам). Тим більше – щодо сподівання на те, що ЄС зможе зацікавитись поодиноким потугам маленької частинки великої та непередбачуваної України. Мрійництво! Аби не доводити до повного песимізму, ставимо крапку. Думайте, де тут сенс. В чому він? Чи в тому напрямку хтось наполегливо рухає громаду (вибачте за банальний пафос)? Без критики – як без горілки. Життя безбарвне та нудне! Без фанатизму!

Фото Аведона.

Володарки титулу «Кролевецька красуня»

1. Марина Дячок – 2001 рік 2. Ольга Жук (учениця ВПУ) – 2002 рік 3. Катерина Лещенко – 2003 рік 4. Юлія Чередник (СШ № 5) – 2004 рік 5. Яна Аксененко (СШ № 3) – 2005 рік 6. Ірина Коновалова (студентка) – 2006 рік 7. Марина Грабчук (СШ № 1) – 2007 рік 8. Юлія Городиська (СШ № 1) – 2008 рік 9. Олена Макаренко (ЗОШ № 5) – 2009 рік 10. Юлія Сухоставська (Алтинівська ЗОШ) – 2010 рік 11. Анна Кулик (СШ № 1) – 2011 рік. Хто наступний?

Чекаємо червня 2012 року. Сподіваємось на нову хвилю жіночої (дівочої) краси, молодості та таланту!

Молодь Кролевеччини на міжнародному рівні. NGO-2012.

... Останнім часом досить багато уваги в Кролевецькому районі приділяється молодіжній політиці. Що це - спроба заглянути в майбутнє, чи побачити нові можливості для розвитку вже зараз, не чекаючи 10-15 років? Скоріш за все - істина десь з боку. Як завжди. Не помітити дій теж саме, що не відповісти на вітання. Спробуємо проаналізувати ситуацію. Існує чітка логіка проекту, який ініційований молоддю в наслідок досвіду отриманого від участі в міжнародному проекті «Євроавтобус-4: молодь Європи українським громадам» у травні 2011 року. Робота над проектом NGO-2012, проведена під час підготовки, не завершиться виконанням поїздки в Польщу (травень 2012 року), оскільки існує амбітна мета – створити систему Євроклубів Кролевецького району як форму учнівського самоврядування. Завдання (як ми його розуміємо), яке ставиться перед педагогами, задіяними в проекті, полягає у формуванні ефективної моделі набуття досвіду роботи органів самоврядування дітей та учнівської молоді, удосконалення методологічних підходів щодо змісту їх роботи, заохочення педагогів і дітей до активізації та вдосконалення діяльності органів учнівського самоврядування, лідерства в формі Євроклубів. Проект ініційовано в рамках Угоди про побратимську співпрацю з Гміною Мальборк. Його ідея була обговорена керівництвом району з членами польської делегації під час офіційного перебування в м. Кролевець 23-24.09.2011 р. (під час підписання Угоди про міжнародну співпрацю) і є результатом спільного розуміння того, що саме молодіжна ініціатива може стати запорукою створення стійкої і ефективної системи співпраці між побратимами. Склад делегації. ФОРМУВАННЯ молодіжної частини має носити природний характер, який виходить з участі особи в процесі діяльності КЦЄ «Pu-Re» (ініціатора проекту) при Кролевецькому районному Будинку дітей та юнацтва (директор Ільтяй Алла Олексіївна). Діяльність молоді є віддзеркаленням проекту «Євроавтобус-4» – рух делегації в зворотному напрямку. «Не вони до нас, а ми до них!». Саме в цьому взагалі має бути природа активності з боку місцевої молоді. Як утворювалось неформальне молодіжне об’єднання у вигляді гуртка БДЮ? Заглянемо в історію (сучасний розвиток позашкільної освіти в районі). В наборі була запропонована участь школярам всіх шкіл міста (в т.ч. і №7 і №4, а не лише великим школам). Це інформація від організатора об'єднання (Любивий Володимир). Будемо вірити. Поінформовано про можливість долучення до ініціативи у вигляді навчання за авторською методичною програмою діяльності Євроклубів понад 300 старшокласників (8-10 класи). Виявили добровільне бажання брати участь в роботі КЦЄ близько 30 осіб. 50% - активні члени. З яких ще 50% - сформоване ініціативне ядро. Саме ці 7-9 осіб формують імідж неформального об’єднання, приймають активну участь в заходах та в навчальному процесі. Фактично, вони є носіями ідеї та місії, які зможуть передати знання, досвід та вміння іншим кролевчанам під час виконання повного проекту, який завершується у 2013 році. На 23.03.12 року, п’ятниця, (інформація з офіційних джерел Кролевецького району) призначено проведення молодіжного конкурсу «На кращий публічний виступ «Оратор і я» *ORATORIA, в якому планується запропонувати участь учасникам делегації (які на той час уже будуть мати мандлат на участь в делегації проекту NGO-2012) та іншим старшокласникам, які виявлять бажання продемонструвати власні здібності та навички публічного виступу. Місце проведення заходу: Кролевецький районний Будинок дітей та юнацтва. Історично саме цей позашкільний навчальний заклад є флагманом реалізації молодіжних ініціатив, пов'язаних з вихованням лідерів.

Сподіваємось, що цей молодіжний конкурс стане своєрідним лакмусом на фактичну здатність нашої молоді бути публічно успішними, тобто – лідерами. Цей захід сплановано в рамках діяльності КЦЄ по підготовці до виконання проекту «Нова генерація: відкриття молодіжної ініціативи в рамках побратимської співпраці» (NGO-2012). Десь там, посеред учасників, шукайте харизматичних лідерів, які через 20-25 років будуть формувати політику розвитку Кролевецького району. Привіт вам, наше майбутнє 2037-2040 років! Отже, квота КЦЄ "Pu-Re" в делегації, яка здійснить поїздку до Польщі навесні 2012 року,має становити щонайменше 7 осіб (мінімум). Інші 4-5 вакансій – представникам навчальних закладів району відповідно до відбору та рекомендайцій районного відділу освіти. Кролевецький район має достатню практику участі в різних проектах (від конкурсу на кращі проекти (програми) органів місцевого самоврядування до неофіційних соціальних акцій, пов’язаних з виконання тематичних заходів). Завжди існує принцип співфінансування. Даний молодіжний проект є спільним, оскільки витрати на перебування на території Польщі та підготовка і реалізація програми перебування протягом 10 днів фінансується повністю польською стороною (від 10 до 20 тисяч євро). Приблизний баланс співфінансування 30х70. Існує думка, що потрібно включати до складу делегації лише тих молодих людей, які беруть участь в програмі КЦЄ (Координаційний центр Євроклубів "Pu-Re", до речі: членами цього молодіжного органу шкільного самоврядування позашкільного рівня є учасники Євроклубу СШ № 3, керівник - Вєльська Лілія Юріївна, натхненний вчитель з величезним успішним досвідом роботи зі шкільною молоддю). Однак потрібно поважати позицію керівництва района, яка полягає в тому, що в делегації мають бути представлені також кращі представники кролевецької молоді. Погодимось, що місією перебування в Польщі є представлення громади Кролевецького району і до цього також необхідно готуватись (презентації, друковані матеріали, відеофільми, подарунки тощо). Просування бренду Кролевецького району та створення умов для максимальної самореалізації молоді задля розвитку району в цілому. Справжнім полігоном з безмежними можливостями для виявлення та спільної реалізації ініціативи є побратимські взаємостосунки між Кролевецьким районом та Гміною Мальборк. Гроші вкладаються в молодь, в майбутнє, яке має забезпечити ефективний розвиток території Кролевецького району. Це наша спільна справа (від латинського res publica — громадська справа)! Молодь Кролевеччини має можливість заявити про себе в європейському вимірі. І це - добре.

«Сумщина у пошуку. Картина поки що не маслом…»

Саме таким виразом можна охарактеризувати результати оприлюдненого тижневиком «Коментарі» (№ 46 від 02 грудня 2011 року) рейтингу областей України. І пошук цей, варто відзначити, достатньо динамічний. Рівень зростання навряд чи можливо назвати сталим, оскільки коливання допускаються значні і не факт, що викликано це об’єктивними чинниками, а не хитрощами такої науки як статистика, адже розрахунки проводились виходячи з даних Державної служби статистики. 27 регіонів отримували оцінки від -13 до 13 (з нулем – якраз 27 оцінок, тобто для кожного з учасників рейтингу). За І півріччя Сумщина досить не очікувано опинилась на високому 12 місці. Як з’ясувалось з часом, за підсумками ІІІ кварталів, наш регіон знову в нижній частині таблиці (24 місце).

Варто більш детально проаналізувати результати, аби з’ясувати вузькі місця та зосередитись на виправленні ситуації, аби 12 місце не здавалось таким незвичним для нас. За економічними показниками Сумщина здатна тримати конкуренцію на рівні 10 місця. А це вже об’єктивне підґрунтя для сталого зростання всіх інших показників розвитку області та рівня життя населення.
Згідно зведеної таблиці область перебуває на останніх місцях по таких показниках: фінансування субсидій (тобто – надання державою коштів підприємствам ЖКГ для відшкодування субсидій малозабезпеченим громадянам) – «мінус 13»; народжуваність – «мінус 13»; смертність – «мінус 9»; виплата зарплат – «мінус 8»; динаміка будівництва – «мінус 8»; ставки нижчі за мінімум (рівень зарплат) – «мінус 6,5»; динаміка роздрібної торгівлі – «мінус 5». Серед перерахованих показників найбільш складнішим є «динаміка будівництва», оскільки для того аби розпочати масштабні зрушення в цій сфері економіки потрібно створити необхідний інвестиційний клімат (фактично, дівелоперський бум), такі умови для інвесторів, що вкладають кошти в житлове (і не тільки) будівництво, від яких навряд чи відмовляться як наші так і іноземні інвестори. В питаннях виплати субсидій – це пряма відповідальність губернатора, оскільки його адміністративного ресурсу має вистачати для того, щоб вийти бодай на «0» (тобто – бути в середині таблиці). Динаміка роздрібної торгівлі очікувано покращиться за підсумками року. Про це ми дізнаємось вже у лютому 2012 року. Те, що губернатор не може кардинально змінити, так це – народжуваність та смертність. Тут важко реалізувати якусь унікальну соціально-економічну програму аби отримати в результаті швидкий та позитивний ефект. Проте, простіше підігнати народжуваність (з останнього місця бодай до 20-го), аніж зупинити старіння та смертність області (значний вплив екологічного та ментального факторів).
Отож, загальний бал Сумської області за ІІІ квартали 2011 року – «мінус 30». Після нас лише Запорізька, Луганська та Чернігівська області. Фактично, за потенціалом Сумщина є середняком і її природним місцем в рейтингу має бути перебування в коридорі від 12 до 15 місця. Як результат ефективного менеджменту губернатора може бути показник на рівні 10-7 місця. Ну і як регіональна мрія – потрапляння в «п’ятірку» кращих областей України. Сьогодні у п’ятірці: Вінницька область (53 бали), Київська область (50), Івано-Франківська (39,5), Дніпропетровська (36), Полтавська (36).

Кого посунемо? На 12 місці – Хмельницька область та м. Київ (8 балів). Чесно кажучи, дивно вести мову про доречність оцінювання м. Києва та м. Севастополя за критеріями «динаміка сільського господарства». Автори рейтингу (журналісти тижневика «Коментарі») обмовилися, що «Києву та Севастополю умовно ставилися бали, що відповідають нульовій динаміці», що й зумовило останні місця в рейтингу цих суб’єктів…

Що таке «мінус 30»? За умови, коли відняти «народжуваність, смертність, то матимемо вирівнювання позиціонування Сумської області. А коли підчистити заборгованість по субсидіям (про цю проблему говорять люди в селах Кролевецького району, бо не можуть отримати гарантовану державну допомогу на комунальні послуги та паливо) до кінця року, то однозначно область перейде до розряду регіонів з позитивною кількістю балів рейтингу «Порівняльна картина розвитку регіонів у І-ІІІ кварталах 2011 року», а це, щонайменше 14 місце…

І тоді буде картина маслом! Сумська область має бути серед кращих, бо Ми тут живемо.

«Що робити і кому?»

Сакраментальне внутрішнє прагнення індивідуума до того, аби наблизити життя до ідеального уявлення про щастя (а яке воно?) наштовхується на соціальну байдужість переважної більшості пересічних мешканців території на якій ми живемо, тобто – громади. Поняття «громада» на стільки ж розмите як «щастя» або «мораль» та індиферентне у своїй суті. Розмите і незрозуміле. А от що таке влада – знають всі! Нас (вас) цьому навчили за часи незалежності!

Ми живемо. Хтось – в цьому звичайному районному центрі на східній півночі України. Хтось – за кордоном, проте залишаючись в душі дитиною, бо пам’ятає себе бігаючим по літнім вулочкам Кролевця років 20-30 тому, можливо й більше...

Але ж ми – кролевецька громада! Так, ми дуже різні і зовсім не бажаємо бути однаковими. Ми – вільні робити так, як того прагне наша свідомість, сумління. Ми не гірші за тих, хто вже чогось досяг в цьому житті. А може ми є тими, що досягли навіть більше за інших! Нам ще жити (в середньому 35-45 років) з мріями про краще життя, а можливо – навпаки – з думками про те, що все краще вже позаду…
Все це так. Але чи небайдужі ми? Чи є такими, що мають чітку систему цінностей? Чи розуміємо ми те, на що здатні в цьому житті? Чи маємо досвід успішного реагування на нестандартні ситуації (навіть критичні, з ризиком для життя)? Скоріше – ні. Ми – просто квіти (дерева), які не знають, що таке торнадо. Ми – звірі, які не пам’ятають боротьби за виживання і страху через перспективу бути з’їденими. Бо ми – розумні, та все ж – дурні…

Що ми (ви) можемо? Що ви (ми) змогли зробити протягом останнього року? Які цілі вдалося досягти? Чим ви (ми) сприяли вирішенню соціально-громадських проблем в місті, де живемо, чи то колись жили?

Жаль, що пасивність вражає й молодь, яка вже сьогодні мріє про те, а би виїхати на захід та влаштувати своє життя деінде, в більш комфортному суспільному середовищі, там, де краще. На жаль, у нас (тут) жити не дуже приємно. Через багато факторів. Але, люди, які тут (в цьому місті) живуть навряд чи зрозуміють прагнення щось змінити. Бо не можуть сформулювати мети, до якої може прагнути громада як певна соціальна абстракція, яка державою ідентифікована, виокремлена та якій надається дотація (за потреби) для виживання. Не більше. Для того, щоб отримати більше – потрібно працювати. Щоденно. Цілеспрямовано. Доводити, що варті жити краще через свій вклад в суспільне (громадське).

Ми слідкуємо за тим, що робить влада. Часто не ідентифікуємо її з персонами (так само як і громада, влада – пусте, (але чи індиферентне?) поняття). Чи розуміємо, що все що робиться тут – результат в переважній більшості зусиль владних підрозділів (керівників, чиновників, які утворюють армію, що веде боротьбу за краще життя у спосіб, що дуже рідко обговорюється з народом, громадою)? Ми (ви, громада) не можемо конкурувати з владою. Влада досить ревниво стежить за кожним рухом громади. І не звикла вітати успіхи, які не погоджувались у вигляді, так би мовити, "співпраці". Ми не бажаємо критикувати владу через власну байдужу позицію і упереджене сприйняття дій влади як негативну спробу піару інституції суспільної та забезпечення її самозбереження (обрання на новий термін) і (що не дивно) збагачення. Цими характеристиками влада більше, аніж громада нагадує бізнес. У громади, здається, практично відсутній ресурс для збагачення, оскільки «народне багатство» протягом 80-ти років зводилось і врешті сьогодні звелось до «0». Індивідуальне багатство – ніщо, бо його, як відомо, не візьмеш у домовину (за класиком).

Якщо гіпотетично спробувати визначити (порівняти) здобутки влади та здобутки громади, то ми побачимо значний масив добрих (і недобрих), вдалих (і не дуже вдалих) досягнень, зроблених владою на благо громади. А що конкретно? Навряд чи влада веде такий реєстр. Звіти за інерцією нагадують компартійні доповіді на з’їздах багаторічної давнини. Не цікаво!

Чи може громада перерахувати, що нею зроблено для розвитку території? Навряд чи, бо громада звикла, щоб працювали на неї. Громада – паразит з великими очима, в яких гірке сподівання на вічне утримування.
Все це безперспективно. Бо не веде до єдності та спільного прагнення краще організувати життя, зробити його передбачуваним та комфортним (з чистими вулицями та затишними зонами відпочинку щонайменше).

У нас не люблять тих, хто чогось досяг у житті, бо часто не вірять, що багатство може бути результатом виснажливої праці, а не корупції. Проявом результативності інтелекту та підприємливості, а не наслідком системи злочинних дій.

«Громада» і «влада». Пан та слуга. Згадується один з соціальних проектів в країні ЄС під девізом «Активна громада – багатий регіон». Там активність громадських об’єднань стимулюється через запрошення до участі в конкурсах на кращий проект по вирішенню того чи іншого питання організації життєдіяльності на відведеній території. У нас же влада самотужки відпрацьовує наданий шанс керувати з боку вищого керівництва (самоврядування, як результат місцевих виборів, – лише вчиться бути владою, бо йому не дають зараз «рулювати»), при цьому часто-густо не враховуючи настрій та прагнення населення.

Не існує простих і прозорих механізмів співпраці. Паблік-рілейшнз (нерозвинута тут, у нас, сфера соціального управління та маркетингу) зовсім не діє як головна умова забезпечення порозуміння влади та громади.

Так що робити і кому? На жаль, поки що – безперспективно в цьому напрямку. Бо ми не чуємо того, що говорить ближній. Мовляв, час ще не прийшов дослухатись…

Інвестиційний реквієм: 41 місяць тому назад і сьогодні…

В цьому році відсвяткували 410 річницю міста Кролевець. Чудова дата, яка ставить в один ряд Кролевець (відносно часу заснування: 1601 рік) з першими поселеннями європейців у Північній Америці (форт Джеймстаун, наприклад, засновано в 1605 році, а місто Санта-Фе, столицю штату Нью-Мексико, США, у 1609 році).
Тому, люди, що живуть у місті з такою значною історією, мають всі підстави аби претендувати на успішне використання надбань людства в сенсі організації ведення місцевої економіки, шукаючи відповіді на виклики сучасності. Аби бути вірно зрозумілим, пояснимо, що мова йде про використання цивілізаційного досвіду у створенні продуктивної (а отже – виробничої) економічної системи території, що забезпечує своїх мешканців на 100% всім необхідним у вигляді бюджетних надходжень.
Сорок один місяць тому назад, а саме 11 червня 2008 року в місто Кролевець на запрошення Кролевецької міської ради прибули фахівці з економічного розвитку міжнародної установи USAID (Агентство США з міжнародного розвитку) на чолі з Петром Кошуковим (радником з економічних питань) з одноденним візитом, що був присвячений проведенню навчального семінару «Місцевий економічний розвиток та залучення прямих іноземних інвестицій». Семінар пройшов за активної участі місцевих фахівців владних підрозділів міського та районного рівня, представників громадськості, керівників міста.

Якщо тезисно, то мова йшла про те, як створювати «грін-філди» (вільні земельні ділянки з підготовленою інфраструктурою та документацією) для того, аби пропонувати такий «продукт» потенційним іноземним (великим вітчизняним) інвесторам з метою розміщення виробництва та створення нових якісних робочих місць. Реалії такі, що місту (району) конче потрібні 2-3 тисячі вакансій у виробничій сфері. І не лише тому, що ринок праці відчуває вакуум і змушений працювати «на експорт», тобто – відбувається міграція трудова (хто рахував, скільки кролевчан та жителів району працює в Росії, Європі тощо?), а й тому, що конче не вистачає податкових надходжень для того, аби не бути дотаційним (а значить – депресивним регіоном) та повністю забезпечувати власні потреби за свій рахунок, більше того – вкладати кошти місцевого бюджету в розвиток (капітальне будівництво, соціальна сфера, реформи різних сфер життя громади Кролевецького району тощо)…
Сорок один місяць минув. Фахівці з USAID, базуючись на досвіді Чехії, Польщі, красномовно і аргументовано доводили, що іншого способу змінитись просто не існує. Дехто послухав і зробив висновок, що це – фантастика. Дехто продовжив пошук світла в кінці тунелю. Чи буде воно?

Відповідь ствердна, оскільки зрозумілим є той факт, що всяка територія перш ніж претендувати на залучення стратегічного інвестора потребує в створенні (чи відновленні, ребрендингу) бренду – маркетингового сприйняття (бачення) особливостей та переваг території, яку бренд представляє. У Кролевецькому районі (завдячуючи порозумінню в цьому питанню місцевих керівників, що приємно відмічати) плідно працюють над тим, аби відновити бренд «Кролевецький рушник» та просувати (здійснювати брендинг) його не лише на території України, а й за кордоном (США, Канада, Польща та інші). Затрати, що мають бути витрачені на цей процес, з лихвою компенсуються через поєднання з класичними заходами створення сприятливого інвестиційного клімату, про які йшлося 41 місяць тому в м. Кролевець в новому конференц-залі Центру занятості, який на той час тільки-но розпочав роботу в новій сучасній будівлі на пр. Миру.

…Син звертається до татка: «Татусь, а у тебе на роботі є фантастика чи містика, щоб почитати?». «Так, є, – відповідає батько, – річний звіт мого бухгалтера!» Анекдот в тему, який просто кричить – маємо змінювати підхід до пошуку вирішення проблемних питань функціонування соціально-економічної системи нашої території.

Переконання щодо того, що рано чи пізно бажане відбудеться, залишає стримане відчуття оптимізму, адже лише ті, що прагнуть – обов’язково досягають мети, якщо бачать її чітко і не мають сумніву щодо її реалістичності.

Має бути (стати) набагато більше, тих, хто вірить в економічні (інвестиційні) перспективи Кролевецького району.

Молоді потрібна правда

Будь-яка ініціатива потребує мотивації для тих, хто долучається до її реалізації. Спочатку людина приймає рішення спробувати: а що ж воно таке, чи є від цього який-небудь зиск? Зрозуміло, що персональний, індивідуальний і бажано – матеріальний. Помилково? Не факт, бо всяка інша користь не є відчутною одразу, на жаль. Все ж, помилково, більш за все. Бо ініціатива опирається на добровільну участь в її реалізації з боку представників громади. Добровільну діяльність, яка не має іншого мотивування як бажання учасників сприяти досягненню суспільно-корисного результату, тобто – внести свій особистий вклад в конкретну справу, вважають базисом соціальної відповідальності.
Яка користь особисто для учасника? Знову ж про те ж саме… Користь не вимірюється кілограмами цукерок або кількістю подарунків від яких ніякої користі (тим більше – грошима). Користь – в додаткових можливостях самореалізації та визначення власного шляху до успіху у житті.

Мова про соціальне підприємництво як явище, що стає все більш актуальним. Про соціальну активність з боку молоді, як ефективну рушійну силу загальної активності громади, говориться багатьма з різних трибун та ЗМІ.
Чи можливо створити такі умови, щоб молоді було цікаво займатись такою діяльністю? Чи реально забезпечити відвідуваність заходів (навчальних занять, волонтерських акцій, публічних змагань тощо), масовість прояву соціальної активності? Що грає роль мотиватора для добровільної участі в подіях, які не нагадують з першого погляду необхідну для життя річ чи знання, досвід, проте потребують затрат сил, енергії та інтелекту?

Лише розуміння законів життя, розуміння формули успіху. Життя – гра. Відомий вислів. Але чи правильно ми розуміємо його? Життя – не футбол і не віртуальна гра-симулятор. Життя – це тривалий в часі та просторі процес, пов'язаний зі свободою, бар’єрами та цілями. І все це може бути ефективно вибудуваним за умови правильної орієнтації при необхідності вчинити вибір (свобода вибору). Ми граємось з життям, а маємо грати в життя. Кожний день як виклик тим, хто прагне досягти успіху. Який він? Чи має смак та розміри? А чим, власне, успіх відмінний від щастя? Щастя – це ланцюг, що складається з індивідуальної системи успішного рішення проблем, які виникають в просторі та часі протягом всього життя.

Особисті якості людини – це критерій, який визначає можливості (вірогідність) досягнення успіху. Успішними не народжуються, ними стають. Хтось любить говорити про те, що лише одиниці здобувають успіх, стають впливовими та владними людьми. Багатими і водночас бідними. Бідними і водночас багатими. Чи може зрозуміти сутність такого явища, як успіх, людина в віці 14-18 років? Так, безумовно, бо вона навіть приклади приведе власного успіху: перемоги у спортивних та навчально-розважальних заходах. І буде права. Але ж чи впливають ці приклади на подальше життя? Залежить від того, чи вірно молода людина визначиться при обранні професії. Відповідь проста, бо той, хто приречений на успіх (в суспільно-корисному розумінні) навряд чи буде працювати машиністом електропотяга, або токарем. Навряд чи зупиниться у власному розвитку на рівні учителя місцевої школи. Успіх – це природа життєдіяльності лідера.

Щоб стати успішним, потрібно проявити та закріпити лідерські якості в молодої людини. Іншого способу окрім практики не існує. Є пропозиція взяти участь в збірній команді КВК (з числа школярів шкіл району) – зголошуйся на неї! Не бійся, бо незамінних не існує. Пропозиція – це шанс для тебе, якщо тобі 14-18 років. Відмовившись ти втратиш більше, ніж отримаєш від звичного дозвілля, про яке мрієш ( комп’ютер, телевізор, книга, друзі) під час канікул. Тобі здається, що тобі час відпочити від школи? Так от – участь в КВК і є тим відпочинком! Ти познайомишся з новими друзями (ровесниками з інших шкіл), отримаєш чудове відчуття від виявленого креативу, популярності та успіху в разі перемоги в районному КВК! Чи це не цікаво? Чи це не корисно для ТЕБЕ?

Успіх – квінтесенція людського життя, яка притаманна лише тим, хто пізнав його сутність на власному досвіді. В молодому віці людині конче потрібний педагог, який вкаже на той, шлях, який дозволить максимально розкрити власні здібності та таланти, повністю самореалізуватись у дорослому житті. Отримати таку професію, яка буде запорукою щасливого та успішного життя.
Юначе! Дівчино! Що ти маєш робити самостійно? Гарно вчитись. Бути спортивно розвинутим (-ою) (лижні гонки, легка атлетика, танці тощо). Навантажувати і розвивати інтелект (здатність мозку приймати правильні рішення в складних ситуаціях та уникати замішання, знати як з ним боротись). Володіти практичними знаннями та навичками (користування комп’ютером, знання іноземних мов, володіння словом та досвідом успішних публічних виступів). І головне – вміло вибудовувати особисті та службові ланцюги спілкування. Комунікаційні здібності набуваються під час конкретних занять ( в рамках школи, позашкільної роботи, в родині та серед друзів). Головне – знати основні правила та не нехтувати ними ні за яких обставин! Успіх – відчуття радості від позитивного сприйняття реальності та спілкування за умови досягнення визначених особисто цілей, досягнення мети.

Молоді люди, не вірте тому, хто скаже, що успіх – це легко. Не вірте тому, хто каже, що успіх – це складно! Не вірте тому, хто каже, що незамінних людей немає, навіть тоді, коли вас приведуть до кладовища з тим, щоб переконати в зворотному. Ви можете (маєте) залишити чіткий слід на цій планеті. На ваше щастя, поруч з вами існують люди, які прагнуть допомогти вам в цьому. Подумайте і не поспішайте відмовлятись від добровільної участі в волонтерській діяльності. Вступіть до громадського об’єднання (організації), яка має світлу мету та всіма силами допомагайте досягненню цієї соціальнозначущої мети. Отриманий результат на сто відсотків перевершить ваші очікування. І тоді ви відчуєте щастя.

А воно є. В цьому правда.

Парад позитиву

Ми звикли до критичного ставлення до життя, особливо, коли мова заходить про ініціативи, або взагалі про роботу (реальні справи). Часто й густо - шукаємо негатив, насолоджуючись при цьому духмяним ароматом скепсису у власному виконанні. А можливо, що така позиція - результат небажання щось зробити самому? Не для себе, а для суспільства. Тільки не говоріть про те, що безсилі... Просто, не до снаги.
Тому й маємо - переважно негативне ставлення до рівня та якості життя. Зважте - мова не про рівень доходів та його відповідність затратам для комфортного життя. Мова про те, що досить чекати, що хтось зробить кращим життя за тебе. Особливо бридко, коли знову й знову кивають на владу. Немов би вона - чарівник. Та все одно: влада є влада. Її головне завдання - не заважати прояву ініціативи громади. Допомагати реалізовувати наміри, що ведуть до вирішення проблем території...
Головне в житті - свобода. Свобода - бути ,відповідальним не лише за себе, а й за частину суспільного. Насправді, ми здатні вирішувати власні проблеми. Тому так багато містян, які навіть не знають, що існує міська рада. Не знають прізвища мера або голови райдержадміністрації... Добре це, чи погано? Думаю, що ліпше не знати, аніж перекладати свої проблеми на плечі чиновників, що мають вирішувати загальногромадські проблеми, а не бути "швидкою психдопомогою" та таким собі "Стариком Хаттабичем", що може все.
Парад позитиву триває. Порахуйте, скільки гарних нових справ зроблено за останні два місяці. А за літо? Стало краще? Авжеж, бо позитивне сприйняття життя робить людину щасливою.
Розуміємо себе, та тих, хто такий як ми.
На фото (сайт "Фототелеграф") "Титанік", 1911 рік.