пʼятниця, 31 грудня 2010 р.

Новий рік як мрія


Чи варто вітати з Новим роком? Мабуть, що варто. Така традиція! А я, все ж таки, вітаю всіх з тим, що минув 2010 рік. На жаль, не кращий... Вітаю тих, хто не згоджується з таким висновком. Бажаю забути все, що дратувало, всіх, хто не розумів, бо не хотів поступитись власною пихою...
Цитата від класика, якого мало хто не читав. Цитата, яка відображає відчуття сьогодення (проте написана 64 роки тому).
"Усе було добре. І те, що минуло, й те, що буде. Все його влаштовувало. А часом би настав кінець, то теж добре. Одну людину він кохав і втратив. А другу ненавидів і вбив. Обидві вони звільнили його: одна знов збудила його почуття, а друга погасила пам'ять про минуле. Не залишилося нічого не завершеного. Не було ніяких бажань, не було кого ненавидіти, не було на що нарікати. Якщо має початися щось нове, то нехай починається, хоч очікування, яке зміцнює і проганяє всі сумніви, вже не буде. Згарище розчищено, змертвілі місця ожили, цинізм обернувся в силу. Це добре."
За це й вип'ємо! Зі святами!

середа, 22 грудня 2010 р.

«Винтаж»

Если есть любовь, то она между строчек.
Я люблю так тебя и твоих милых дочек!
Я люблю и тогда, когда не понимаю,
Почему ты – звезда, а тебя обнимают?

Почему, если дождь, то стучится по крыше?
Почему, если зверь, то крадется все тише?
И в прыжке настигает… И утро приходит.
Жизнь – чужая игра. И не по погоде

Я сегодня одет. Значит – лету кончина.
Сомневаться, чтоб жить, оставаться мужчиной.
Не сдаваться, не плакать. Казаться добрее…
Удивиться могла бы. Жаль, что я не умею…

Быть как ветер незнанным, не похожим на утро.
По карнизу дождинки побегут, чтоб кому-то
Показаться слезами… Я терпеть не умею.
Если вышел не с вами, то петлею на шею

Ожидание краха, а быть может – спасенье.
Жизнь – для вора рубаха. Для меня – воскресение.
После выхода к плахе, после выстрела в спину.
Если любишь – быть птахой. Если бьешься – мужчиной!

Удивительно просто быть улыбчивым маме.
Неудавшийся ростом – эпилог в чьей-то драме.
Обещание нищим – назидание в смуте.
Вера – не пепелище, возродится. Забудет

Обо всем на рассвете злой пастух. Сплюнет в воду.
Разгулявшийся ветер подтолкнет к тому входу,
Где найду смысл едва ли. Но спасение манит…
Вы снимите медали в ожиданьи взысканий.

Представляться не стоит. Все скрижали пустые.
Отсырели патроны. Были бы холостые…
Так чего же взгрустнулось? Отпечатки – не факты.
Под ребро друга дуло. В горло – горсть с кровью ваты…