вівторок, 27 вересня 2011 р.

Свята, що блукають слідом...


Ви чекали свят. Ви готувались до свят. І ось вони минули.
Якось сумно... Пусто. А десь в лісі поки ще тепло, але птахи вже мовчать, бо чекають холодної осені і трохи дивуються, що ще не прийшла вона - з дощем та холодом в обнімку. Осінь.
Хрестовоздвиженський Ярмарок став справжнім апогеєм боротьби між літом та осінню. В кожному курені відчувалось бажання тепла як того, що є в собі, так і того, що в гостях. Гості заходять, їх частують смаженим салом та млинцями, наливають горілки, вигнаної тільки но. Разом випивають. Весело! Добре! Тепло! Тільки все це мине. Так, не зараз, але вже за тиждень, два. На те воно й Ярмарок, щоб порадувати та підготувати до зими. Морально, бодай.
Поні - така маленька конячка, лагідна і мовчазна. Коні не риби, але виховані людиною так, щоб мовчати. Рисаки без кутніх зубів, з'їдених металевою збруєю, звична справа. А от поні...
Діти чекають іграшок. Одна з них просто супер: літаюча тарілка, яка запускається з руки спеціальним пристроєм. Тягнеш за мотузку і мигаючий діодними лампочками овал летить до неба метрів на 20-30. Вночі - справжнє диво! Купували й ласощі, якщо можна такими назвати цукрову вату та поп-корн.
Багато людей було. Це добре, бо не лише злиднями та проблемами! Свято є свято, тим більше в Кролевці, якому - 410 років! То ж келих за мера, що думає про людей! Келих за голів районного рівня, щоб завдячуючи ним знали про Кролевецький район не лише в Сумській області! Так і житимемо, бо ми - мріємо про свято! А воно - минає.