понеділок, 23 липня 2012 р.

«Кому в Кролевці жити найкраще?»

            Дивно, але навряд чи всім громадянам, які мешкають в Кролевці, це запитання сподобається. Точніше, їх дратуватиме можливість варіанту, що саме вони не належать до категорії «тих, кому тут живеться найкраще». Що потрібно, аби відчувати себе по-справжньому вільним і щасливим? Цікава і гарно оплачувана робота або прибутковий бізнес (з щомісячним допустимим рівнем витрат від 4000, а бажано – 8000 грн.). Відчуття того, що ти по-справжньому корисний не лише для близького кола осіб (родичі та власна родина), а й користуєшся авторитетом серед громади в цілому. Цей критерій різко обмежує коло обранців, бо серед бізнесменів невелика кількість тих, хто займає соціально відповідальну позицію (примусові побори з боку влади не рахуються за добровільну участь в житті місцевого суспільства)… Ну, от власне і все. В Кролевці немає осіб, які можуть вважатись щасливими, а отже – тих, кому живеться гарно? Але ж таке припущення не обмежує у спробі поміркувати про те, кому ж з тих, хто тут проживає в Кролевці живеться найкраще.

  Діти. Дитинство. Країна мрій, в якій так багато простору для очікування та справжньої реалізації казкової мрії за допомогою близьких дорослих (гарний подарунок на день народження: від улюбленої книги до сучасного планшету). Це люди віком від 1 до 18… Цим все сказано. І поруч з позитивом – величезна невпевненість в собі, 95% залежність від дорослих (не тільки від батьків). Номер перший рейтингу.

  Молодь (19-34 роки). Що їй потрібно? Можливість вдало реалізувати свій шанс на «місце під Сонцем» (банально, але дуже корисно!). Тобто – максимально наблизити свій життєвий шлях до оптимального співвідношення бажаного та дійсного (навряд чи стати музикантом, коли слуху нема). Лише 6-8% досягнуть цієї мети. Історичний досвід. Тому – кожний десятий – стане обраним. Всі інші – потенційні лузери. Спроба експлуатувати тему створення умов для молоді має підкріплюватись реальними новими напрямками комунікації та співпраці. Бажано на міжнародному рівні. З цим все здається зрозумілим. В Кролевці ця ніше уже відпрацьовується, що значить – «бери – не хочу!». З точки зору можливості для дозвілля: тут все складніше, оскільки на смак та колір друзів нема! Від гри в футбол, або віртуальні баталії комп’ютерного світу до тусовки в нічному клубі. Платне та безкоштовне дозвілля різняться так само як обід вдома і в ресторані, тому не виключена можливість сісти в електричку (авто своє або друга) і в сусіднє місто! Для молодих – не проблема! Номер другий рейтингу.

  Люди середнього віку (35-55 років). В переважній більшості – проблемні божі створіння з засмученими очима через втому від життя, оскільки мало хто з них може заявити, що має цікаву та прибуткову (на рівні 3-4 тис. грн.) роботу в Кролевці. Але ж, якщо життя – це гра, то проблема – чи не найголовніша умова гри! Поразка і перемога різняться лише базовою точкою огляду ситуації. Головне – не уникати проблем, сміливо йти на них! Не боятись проблеми, а боятись ситуації, коли їх нема. Головне – обрати вірний шлях самореалізації. З цим якраз величезна проблема в цьому місті. В місті практично відсутні коригуючі психологічні служби (анонімні в т.ч.). Відомо лише про діяльність психологічної служби Клініки дружньої до молоді Кролевецької ЦРЛ. З проблемами в собі та навколо себе люди йдуть до подруги (друга), що дуже шкідливо, бо закінчується алкоголем і всіма витікаючими наслідками… Фаховий аналіз ситуації та порада психоаналітика – чи не найголовніша умова для повернення до щасливого життя. На противагу – люди вказаного віку найбільш оптимально наближені до ідеалу людини як створіння Божого. Номер три в рейтингу.

  Далі – люди, яким за 55 років. На жаль, практично безперспективна група мешканців міста. Ні, коли у них маються статки і до цього віку вони здобули певний соціальний статус (через посаду або через матеріальні, моральні цінності), то в цьому випадку основною проблемою цього кола людей є здоров’я. Для того, хто не розуміє, про що йдеться – здається, не цікаво і не прийнятно (в основному, це починають розуміти, коли досягають вказаного віку, а дарма!). На жаль, 60-70% людей цього віку «паралізовані» через страх перед неочікуваною хворобою та смертю. Номер чотири в рейтингу.

  Люди старші 75 років. Виключно щаслива категорія населення міста. Люди, які з впевненістю можуть сказати, що вони вийшли переможцями в цій складній та непередбачуваній грі – життя. В місті 23 тисячі мешканців, з яких лише 1073 – люди, які пережили межу в 75 років. Не зважаючи на хронічні хвороби та відсутність будь-якої мети в житті. Парадокс. Ось хто належить до категорії тих, кому жити в Кролевці найкраще! Номер п'ять - він же переможний.

  Спробуй переконати себе, що автор неправий. Роздумів задля.




Фото з сайту "ФотоТелеграф"

середа, 11 липня 2012 р.

Ідея, що об’єднує і не торкається виживання

Ця тема актуальна на стільки, що рано чи пізно перетвориться на реальність. Таке твердження є результатом аналізу спільних (на різних рівнях суспільства) дій, які сприяють створенню сприятливого інвестиційного клімату на території держави, в конкретному районі. І до чого тут глобальна криза? Явище тимчасове, як сніг, чи дощ, чи сезон фестивалю «Сан-Фермін» в Памплоні… Ми можемо переконатись в тому, що влада визначила процес залучення прямих іноземних інвестицій як найбільш ефективний спосіб поліпшити рівень життя, надати національній економіці потужного імпульсу до реального розвитку, ознайомившись зі списком людей, які займаються цим питанням в Уряді (Хорошковський, Порошенко, Тігіпко. Еліта нації. Хоча в нас еліта запросто перетворюється на злочинців після того, як йде з влади). Вважається, що на місцевому рівні переважна більшість громадян також з розумінням ставиться до активності певних осіб (представників громади) саме в цьому секторі впливу, вважаючи, що нові робочі місця – це нові можливості і якісно вищий рівень життя. Здавалось би все давно вже працює: запущено механізм промоції України як відкритої для інвестицій держави. Міжнародна спільнота в особі фінансових кіл з зацікавленістю бере участь в різноманітних спеціалізованих форумах, презентаціях, виставках тощо. Існують приклади успішного просування по цьому шляху і не десь, а поруч – сусідньому районі, чи в сусідній області. Вважається, що особливо успішною в цьому сенсі є Дніпропетровська область. Приємно, що урядовці та очільники областей здійснюють візити до сусідніх країн з метою вивчення досвіду залучення прямих іноземних інвестицій, беруть участь в економічних форумах… Чи реально зробити щось подібне у нас? Інвестиційний бум («прорив» – вже набридло та вже й прорвало, мабуть) по-кролевецькі! Що саме робити? Зону сприятливого інвестиційного клімату? Чи інвестиційний проект під конкретну підготовлену територію? Це різні речі, безумовно, і потрібно чітко розуміти, що перша мета є скоріше законодавчо залежною. А друга – має бути результатом активності місцевої влади, громадськості та бізнесу. Зрозуміло, що саме друга мета – створення «грін-філду» та інвестиційного проекту з експортно-орієнтованою виробничою спрямованістю – є тією ідеєю, яка не тільки об’єднає громаду, а й позитивно вплине на якість життя мешканців території (всіх, без виключення). Адже, що таке будівництво нового заводу? Нові робочі місця на етапі будівництва, нові робочі місця на етапі функціонування об’єкту і нові робочі місця суміжних бізнесів (супровід, логістика, обслуговування інфраструктури та реалізація продукції тощо) як результат функціонування виробництва. Що таке залучення інвестицій? На побутовому рівні (так щоб було зрозуміло для бабусі, яка сидить біля під'їзду): це коли приходить зацікавлений бізнесмен (олігарх, той у кого від 100 млн. доларів статки) і вирішує будувати завод на території Кролевецького району. Не шкідливе хімічне виробництво (або інше, яке псує екологічну сферу району), а експортно-орієнтоване виробництво (вузли для автопрому, меблі, трубопровідна арматура, компресори, насоси, будівельні матеріали) тощо... Бабуся зрозуміла і сказала: «Так хай приходить цей твій інвестор... Може пенсія буде більшою!» От і виходить, що громада, в принципі, готова. А чи готові ви, як відповідальний актив території (влада, бізнес, громадські активісти)? Чи чекаєте інвестора і як наслідок – цілу кіпу структурних змін, обслуговування яких вимагає новітнього підходу до місцевого менеджменту (тобто – керування районом як суб'єктом економічних відносин з виходом на міжнародний рівень)?
Поки що слід читати (або – вчитись , що, власне, одне і теж). Не думаймо, що це просто. Думаймо, що це складно. Думаймо і робимо, аби досягнути результату! …А поки-що в Памплоні (Іспанія) молоді бики трощать ребра (і голови) тим, хто бажає відчути приплив адреналіну через смертельну безпеку. І тягу до життя. Життя справжнього! http://www.liveinternet.ru/users/fototelegraf/post227479670/

неділя, 1 липня 2012 р.

«Пілка ножна» та пилка «Дружба» і що буде після ЄВРО-2012»

…Липень іронічно зазирає у вікно крізь штору літнього байдикування. Час відпусток. А настрій такий немов би щось життєрадісне відходить. Ні, не на зразок наближення смерті, скоріше – передчуття реакції, бо коли цілий місяць життя наповнене чимось цікавим, яскравим та очікуваним, то розум неодмінно в кінці починає підказувати: «Готуйся до реакції…». Потрібно пам’ятати, що все добігає до кінця. І що з того, що до фінальної гри між Італією та Іспанією залишилось три години і поки що невідомо, хто заволодіє бажаним трофеєм – Кубком Європи УЄФА? Все скінчилось… ЄВРО-2012 вже історія. Що з цього форуму Україні? Насамперед – відчуття виконаної справи, досягнутої мети, а отже – успіху! Ми це змогли.
Ми довели, що здатні на виправдання довіри та виконання серйозних міжнародних проектів. Так чи інакше, але ЄВРО протягом 5 років було для українців національною ідеєю, метою життя, очікуванням радості. Що далі? Попереду пошук нової мети. І не вибори мають посісти місце ЄВРО, а щось більш глобальніше… Святе місце пустим не буває. Хто стане наступним героєм і подарує черговий шанс для нації? З нетерпінням очікуємо гарних новин з цього приводу. Футбол (пілка ножна польською мовою) показав, що ми можемо взаємодіяти на європейському рівні як відповідальний гравець. Спільне проведення ЄВРО-2012 Польщею та Україною виправдало себе як певний (свого часу авансований Європою в особі УЄФА, браво Григорій Суркіс та Мішель Платіні!) практичний крок для підтвердження очікувань реалістичності євроінтеграційного процесу нашої країни. Більше того, футбольний європейський форум став прикладом (прецедентом) успішної співпраці та спільної організації глобального соціального проекту з боку країн, одна з яких не належить до Євросоюзу. Підсумки підведуть пізніше. Поки що – відчуття. Пилка «Дружба» гарно спрацювала на українсько-польському рівні, що дозволяє сподіватись на те, що далі буде… Вже з завтрашнього дня почнеться нетривала суспільна ейфорія, коли відчуття успіху розділить між собою весь народ країн-організаторів. І українці і поляки відчуватимуть себе іменинниками, бо змогли провести ЄВРО-2012 та навіть досягти кращих показників (за відвідуваністю в тому числі) аніж попередники – Швейцарія та Австрія у 2008 році! Липень, серпень пройдуть… Літа кінець буде. В Англії відбудуться Олімпійські ігри, які відволічуть увагу від наслідків чемпіонату Європи з футболу, нададуть нових вражень, остаточно позбавлять ейфорії, трохи притуплять загальнонаціональну пам'ять, пов’язану з подіями футбольного червня дванадцятого року. Таким чином ми увійдемо в політично-бурхливу осінь. Вибори до українського парламенту – такий собі своєрідний спорт, бо передбачають змагання (кращі програми, імідж та бренд тощо) від численних кандидатів від провладних та опозиційних сил. Ми бачимо фаворитів і завідомих аутсайдерів. Сподіваємось на нові сили та обличчя. Все як завжди. І знову – ми не можемо бути поза цим процесом. Кожен вболіватиме за своїх. І будуть результати. Та чи буде відчуття успіху та досягнення мети національного рівня? Однозначно, що ні, бо спорт (футбол) – не політика, в якій перемога в виборчому процесі – лише старт з метою поліпшення якості життя населення (виборців). А це вже – дуже відповідально та серйозно. І зовсім не тому, що Європа слідкуватиме за рівнем демократичності та відповідності принципам і стандартам ЄС, а тому що торкається долі кожного українця… До фіналу ЄВРО-2012 в Києві – дві години. Вболіваємо за збірну Італії! (Фото з сайту ICTV).