неділя, 1 липня 2012 р.

«Пілка ножна» та пилка «Дружба» і що буде після ЄВРО-2012»

…Липень іронічно зазирає у вікно крізь штору літнього байдикування. Час відпусток. А настрій такий немов би щось життєрадісне відходить. Ні, не на зразок наближення смерті, скоріше – передчуття реакції, бо коли цілий місяць життя наповнене чимось цікавим, яскравим та очікуваним, то розум неодмінно в кінці починає підказувати: «Готуйся до реакції…». Потрібно пам’ятати, що все добігає до кінця. І що з того, що до фінальної гри між Італією та Іспанією залишилось три години і поки що невідомо, хто заволодіє бажаним трофеєм – Кубком Європи УЄФА? Все скінчилось… ЄВРО-2012 вже історія. Що з цього форуму Україні? Насамперед – відчуття виконаної справи, досягнутої мети, а отже – успіху! Ми це змогли.
Ми довели, що здатні на виправдання довіри та виконання серйозних міжнародних проектів. Так чи інакше, але ЄВРО протягом 5 років було для українців національною ідеєю, метою життя, очікуванням радості. Що далі? Попереду пошук нової мети. І не вибори мають посісти місце ЄВРО, а щось більш глобальніше… Святе місце пустим не буває. Хто стане наступним героєм і подарує черговий шанс для нації? З нетерпінням очікуємо гарних новин з цього приводу. Футбол (пілка ножна польською мовою) показав, що ми можемо взаємодіяти на європейському рівні як відповідальний гравець. Спільне проведення ЄВРО-2012 Польщею та Україною виправдало себе як певний (свого часу авансований Європою в особі УЄФА, браво Григорій Суркіс та Мішель Платіні!) практичний крок для підтвердження очікувань реалістичності євроінтеграційного процесу нашої країни. Більше того, футбольний європейський форум став прикладом (прецедентом) успішної співпраці та спільної організації глобального соціального проекту з боку країн, одна з яких не належить до Євросоюзу. Підсумки підведуть пізніше. Поки що – відчуття. Пилка «Дружба» гарно спрацювала на українсько-польському рівні, що дозволяє сподіватись на те, що далі буде… Вже з завтрашнього дня почнеться нетривала суспільна ейфорія, коли відчуття успіху розділить між собою весь народ країн-організаторів. І українці і поляки відчуватимуть себе іменинниками, бо змогли провести ЄВРО-2012 та навіть досягти кращих показників (за відвідуваністю в тому числі) аніж попередники – Швейцарія та Австрія у 2008 році! Липень, серпень пройдуть… Літа кінець буде. В Англії відбудуться Олімпійські ігри, які відволічуть увагу від наслідків чемпіонату Європи з футболу, нададуть нових вражень, остаточно позбавлять ейфорії, трохи притуплять загальнонаціональну пам'ять, пов’язану з подіями футбольного червня дванадцятого року. Таким чином ми увійдемо в політично-бурхливу осінь. Вибори до українського парламенту – такий собі своєрідний спорт, бо передбачають змагання (кращі програми, імідж та бренд тощо) від численних кандидатів від провладних та опозиційних сил. Ми бачимо фаворитів і завідомих аутсайдерів. Сподіваємось на нові сили та обличчя. Все як завжди. І знову – ми не можемо бути поза цим процесом. Кожен вболіватиме за своїх. І будуть результати. Та чи буде відчуття успіху та досягнення мети національного рівня? Однозначно, що ні, бо спорт (футбол) – не політика, в якій перемога в виборчому процесі – лише старт з метою поліпшення якості життя населення (виборців). А це вже – дуже відповідально та серйозно. І зовсім не тому, що Європа слідкуватиме за рівнем демократичності та відповідності принципам і стандартам ЄС, а тому що торкається долі кожного українця… До фіналу ЄВРО-2012 в Києві – дві години. Вболіваємо за збірну Італії! (Фото з сайту ICTV).

Немає коментарів:

Дописати коментар