вівторок, 6 грудня 2011 р.

«Сумщина у пошуку. Картина поки що не маслом…»


Саме таким виразом можна охарактеризувати результати оприлюдненого тижневиком «Коментарі» (№ 46 від 02 грудня 2011 року) рейтингу областей України. І пошук цей, варто відзначити, достатньо динамічний. Рівень зростання навряд чи можливо назвати сталим, оскільки коливання допускаються значні і не факт, що викликано це об’єктивними чинниками, а не хитрощами такої науки як статистика, адже розрахунки проводились виходячи з даних Державної служби статистики. 27 регіонів отримували оцінки від -13 до 13 (з нулем – якраз 27 оцінок, тобто для кожного з учасників рейтингу). За І півріччя Сумщина досить не очікувано опинилась на високому 12 місці. Як з’ясувалось з часом, за підсумками ІІІ кварталів, наш регіон знову в нижній частині таблиці (24 місце).

Варто більш детально проаналізувати результати, аби з’ясувати вузькі місця та зосередитись на виправленні ситуації, аби 12 місце не здавалось таким незвичним для нас. За економічними показниками Сумщина здатна тримати конкуренцію на рівні 10 місця. А це вже об’єктивне підґрунтя для сталого зростання всіх інших показників розвитку області та рівня життя населення.
Згідно зведеної таблиці область перебуває на останніх місцях по таких показниках: фінансування субсидій (тобто – надання державою коштів підприємствам ЖКГ для відшкодування субсидій малозабезпеченим громадянам) – «мінус 13»; народжуваність – «мінус 13»; смертність – «мінус 9»; виплата зарплат – «мінус 8»; динаміка будівництва – «мінус 8»; ставки нижчі за мінімум (рівень зарплат) – «мінус 6,5»; динаміка роздрібної торгівлі – «мінус 5». Серед перерахованих показників найбільш складнішим є «динаміка будівництва», оскільки для того аби розпочати масштабні зрушення в цій сфері економіки потрібно створити необхідний інвестиційний клімат (фактично, дівелоперський бум), такі умови для інвесторів, що вкладають кошти в житлове (і не тільки) будівництво, від яких навряд чи відмовляться як наші так і іноземні інвестори. В питаннях виплати субсидій – це пряма відповідальність губернатора, оскільки його адміністративного ресурсу має вистачати для того, щоб вийти бодай на «0» (тобто – бути в середині таблиці). Динаміка роздрібної торгівлі очікувано покращиться за підсумками року. Про це ми дізнаємось вже у лютому 2012 року. Те, що губернатор не може кардинально змінити, так це – народжуваність та смертність. Тут важко реалізувати якусь унікальну соціально-економічну програму аби отримати в результаті швидкий та позитивний ефект. Проте, простіше підігнати народжуваність (з останнього місця бодай до 20-го), аніж зупинити старіння та смертність області (значний вплив екологічного та ментального факторів).
Отож, загальний бал Сумської області за ІІІ квартали 2011 року – «мінус 30». Після нас лише Запорізька, Луганська та Чернігівська області. Фактично, за потенціалом Сумщина є середняком і її природним місцем в рейтингу має бути перебування в коридорі від 12 до 15 місця. Як результат ефективного менеджменту губернатора може бути показник на рівні 10-7 місця. Ну і як регіональна мрія – потрапляння в «п’ятірку» кращих областей України. Сьогодні у п’ятірці: Вінницька область (53 бали), Київська область (50), Івано-Франківська (39,5), Дніпропетровська (36), Полтавська (36).

Кого посунемо? На 12 місці – Хмельницька область та м. Київ (8 балів). Чесно кажучи, дивно вести мову про доречність оцінювання м. Києва та м. Севастополя за критеріями «динаміка сільського господарства». Автори рейтингу (журналісти тижневика «Коментарі») обмовилися, що «Києву та Севастополю умовно ставилися бали, що відповідають нульовій динаміці», що й зумовило останні місця в рейтингу цих суб’єктів…

Що таке «мінус 30»? За умови, коли відняти «народжуваність, смертність, то матимемо вирівнювання позиціонування Сумської області. А коли підчистити заборгованість по субсидіям (про цю проблему говорять люди в селах Кролевецького району, бо не можуть отримати гарантовану державну допомогу на комунальні послуги та паливо) до кінця року, то однозначно область перейде до розряду регіонів з позитивною кількістю балів рейтингу «Порівняльна картина розвитку регіонів у І-ІІІ кварталах 2011 року», а це, щонайменше 14 місце…

І тоді буде картина маслом! Сумська область має бути серед кращих, бо Ми тут живемо.

понеділок, 28 листопада 2011 р.

«Що робити і кому?»


Сакраментальне внутрішнє прагнення індивідуума до того, аби наблизити життя до ідеального уявлення про щастя (а яке воно?) наштовхується на соціальну байдужість переважної більшості пересічних мешканців території на якій ми живемо, тобто – громади. Поняття «громада» на стільки ж розмите як «щастя» або «мораль» та індиферентне у своїй суті. Розмите і незрозуміле. А от що таке влада – знають всі! Нас (вас) цьому навчили за часи незалежності!

Ми живемо. Хтось – в цьому звичайному районному центрі на східній півночі України. Хтось – за кордоном, проте залишаючись в душі дитиною, бо пам’ятає себе бігаючим по літнім вулочкам Кролевця років 20-30 тому, можливо й більше...

Але ж ми – кролевецька громада! Так, ми дуже різні і зовсім не бажаємо бути однаковими. Ми – вільні робити так, як того прагне наша свідомість, сумління. Ми не гірші за тих, хто вже чогось досяг в цьому житті. А може ми є тими, що досягли навіть більше за інших! Нам ще жити (в середньому 35-45 років) з мріями про краще життя, а можливо – навпаки – з думками про те, що все краще вже позаду…
Все це так. Але чи небайдужі ми? Чи є такими, що мають чітку систему цінностей? Чи розуміємо ми те, на що здатні в цьому житті? Чи маємо досвід успішного реагування на нестандартні ситуації (навіть критичні, з ризиком для життя)? Скоріше – ні. Ми – просто квіти (дерева), які не знають, що таке торнадо. Ми – звірі, які не пам’ятають боротьби за виживання і страху через перспективу бути з’їденими. Бо ми – розумні, та все ж – дурні…

Що ми (ви) можемо? Що ви (ми) змогли зробити протягом останнього року? Які цілі вдалося досягти? Чим ви (ми) сприяли вирішенню соціально-громадських проблем в місті, де живемо, чи то колись жили?

Жаль, що пасивність вражає й молодь, яка вже сьогодні мріє про те, а би виїхати на захід та влаштувати своє життя деінде, в більш комфортному суспільному середовищі, там, де краще. На жаль, у нас (тут) жити не дуже приємно. Через багато факторів. Але, люди, які тут (в цьому місті) живуть навряд чи зрозуміють прагнення щось змінити. Бо не можуть сформулювати мети, до якої може прагнути громада як певна соціальна абстракція, яка державою ідентифікована, виокремлена та якій надається дотація (за потреби) для виживання. Не більше. Для того, щоб отримати більше – потрібно працювати. Щоденно. Цілеспрямовано. Доводити, що варті жити краще через свій вклад в суспільне (громадське).

Ми слідкуємо за тим, що робить влада. Часто не ідентифікуємо її з персонами (так само як і громада, влада – пусте, (але чи індиферентне?) поняття). Чи розуміємо, що все що робиться тут – результат в переважній більшості зусиль владних підрозділів (керівників, чиновників, які утворюють армію, що веде боротьбу за краще життя у спосіб, що дуже рідко обговорюється з народом, громадою)? Ми (ви, громада) не можемо конкурувати з владою. Влада досить ревниво стежить за кожним рухом громади. І не звикла вітати успіхи, які не погоджувались у вигляді, так би мовити, "співпраці". Ми не бажаємо критикувати владу через власну байдужу позицію і упереджене сприйняття дій влади як негативну спробу піару інституції суспільної та забезпечення її самозбереження (обрання на новий термін) і (що не дивно) збагачення. Цими характеристиками влада більше, аніж громада нагадує бізнес. У громади, здається, практично відсутній ресурс для збагачення, оскільки «народне багатство» протягом 80-ти років зводилось і врешті сьогодні звелось до «0». Індивідуальне багатство – ніщо, бо його, як відомо, не візьмеш у домовину (за класиком).

Якщо гіпотетично спробувати визначити (порівняти) здобутки влади та здобутки громади, то ми побачимо значний масив добрих (і недобрих), вдалих (і не дуже вдалих) досягнень, зроблених владою на благо громади. А що конкретно? Навряд чи влада веде такий реєстр. Звіти за інерцією нагадують компартійні доповіді на з’їздах багаторічної давнини. Не цікаво!

Чи може громада перерахувати, що нею зроблено для розвитку території? Навряд чи, бо громада звикла, щоб працювали на неї. Громада – паразит з великими очима, в яких гірке сподівання на вічне утримування.
Все це безперспективно. Бо не веде до єдності та спільного прагнення краще організувати життя, зробити його передбачуваним та комфортним (з чистими вулицями та затишними зонами відпочинку щонайменше).

У нас не люблять тих, хто чогось досяг у житті, бо часто не вірять, що багатство може бути результатом виснажливої праці, а не корупції. Проявом результативності інтелекту та підприємливості, а не наслідком системи злочинних дій.

«Громада» і «влада». Пан та слуга. Згадується один з соціальних проектів в країні ЄС під девізом «Активна громада – багатий регіон». Там активність громадських об’єднань стимулюється через запрошення до участі в конкурсах на кращий проект по вирішенню того чи іншого питання організації життєдіяльності на відведеній території. У нас же влада самотужки відпрацьовує наданий шанс керувати з боку вищого керівництва (самоврядування, як результат місцевих виборів, – лише вчиться бути владою, бо йому не дають зараз «рулювати»), при цьому часто-густо не враховуючи настрій та прагнення населення.

Не існує простих і прозорих механізмів співпраці. Паблік-рілейшнз (нерозвинута тут, у нас, сфера соціального управління та маркетингу) зовсім не діє як головна умова забезпечення порозуміння влади та громади.

Так що робити і кому? На жаль, поки що – безперспективно в цьому напрямку. Бо ми не чуємо того, що говорить ближній. Мовляв, час ще не прийшов дослухатись…

пʼятниця, 11 листопада 2011 р.

Інвестиційний реквієм: 41 місяць тому назад і сьогодні…


В цьому році відсвяткували 410 річницю міста Кролевець. Чудова дата, яка ставить в один ряд Кролевець (відносно часу заснування: 1601 рік) з першими поселеннями європейців у Північній Америці (форт Джеймстаун, наприклад, засновано в 1605 році, а місто Санта-Фе, столицю штату Нью-Мексико, США, у 1609 році).
Тому, люди, що живуть у місті з такою значною історією, мають всі підстави аби претендувати на успішне використання надбань людства в сенсі організації ведення місцевої економіки, шукаючи відповіді на виклики сучасності. Аби бути вірно зрозумілим, пояснимо, що мова йде про використання цивілізаційного досвіду у створенні продуктивної (а отже – виробничої) економічної системи території, що забезпечує своїх мешканців на 100% всім необхідним у вигляді бюджетних надходжень.
Сорок один місяць тому назад, а саме 11 червня 2008 року в місто Кролевець на запрошення Кролевецької міської ради прибули фахівці з економічного розвитку міжнародної установи USAID (Агентство США з міжнародного розвитку) на чолі з Петром Кошуковим (радником з економічних питань) з одноденним візитом, що був присвячений проведенню навчального семінару «Місцевий економічний розвиток та залучення прямих іноземних інвестицій». Семінар пройшов за активної участі місцевих фахівців владних підрозділів міського та районного рівня, представників громадськості, керівників міста.

Якщо тезисно, то мова йшла про те, як створювати «грін-філди» (вільні земельні ділянки з підготовленою інфраструктурою та документацією) для того, аби пропонувати такий «продукт» потенційним іноземним (великим вітчизняним) інвесторам з метою розміщення виробництва та створення нових якісних робочих місць. Реалії такі, що місту (району) конче потрібні 2-3 тисячі вакансій у виробничій сфері. І не лише тому, що ринок праці відчуває вакуум і змушений працювати «на експорт», тобто – відбувається міграція трудова (хто рахував, скільки кролевчан та жителів району працює в Росії, Європі тощо?), а й тому, що конче не вистачає податкових надходжень для того, аби не бути дотаційним (а значить – депресивним регіоном) та повністю забезпечувати власні потреби за свій рахунок, більше того – вкладати кошти місцевого бюджету в розвиток (капітальне будівництво, соціальна сфера, реформи різних сфер життя громади Кролевецького району тощо)…
Сорок один місяць минув. Фахівці з USAID, базуючись на досвіді Чехії, Польщі, красномовно і аргументовано доводили, що іншого способу змінитись просто не існує. Дехто послухав і зробив висновок, що це – фантастика. Дехто продовжив пошук світла в кінці тунелю. Чи буде воно?

Відповідь ствердна, оскільки зрозумілим є той факт, що всяка територія перш ніж претендувати на залучення стратегічного інвестора потребує в створенні (чи відновленні, ребрендингу) бренду – маркетингового сприйняття (бачення) особливостей та переваг території, яку бренд представляє. У Кролевецькому районі (завдячуючи порозумінню в цьому питанню місцевих керівників, що приємно відмічати) плідно працюють над тим, аби відновити бренд «Кролевецький рушник» та просувати (здійснювати брендинг) його не лише на території України, а й за кордоном (США, Канада, Польща та інші). Затрати, що мають бути витрачені на цей процес, з лихвою компенсуються через поєднання з класичними заходами створення сприятливого інвестиційного клімату, про які йшлося 41 місяць тому в м. Кролевець в новому конференц-залі Центру занятості, який на той час тільки-но розпочав роботу в новій сучасній будівлі на пр. Миру.

…Син звертається до татка: «Татусь, а у тебе на роботі є фантастика чи містика, щоб почитати?». «Так, є, – відповідає батько, – річний звіт мого бухгалтера!» Анекдот в тему, який просто кричить – маємо змінювати підхід до пошуку вирішення проблемних питань функціонування соціально-економічної системи нашої території.

Переконання щодо того, що рано чи пізно бажане відбудеться, залишає стримане відчуття оптимізму, адже лише ті, що прагнуть – обов’язково досягають мети, якщо бачать її чітко і не мають сумніву щодо її реалістичності.

Має бути (стати) набагато більше, тих, хто вірить в економічні (інвестиційні) перспективи Кролевецького району.

середа, 26 жовтня 2011 р.

Молоді потрібна правда


Будь-яка ініціатива потребує мотивації для тих, хто долучається до її реалізації. Спочатку людина приймає рішення спробувати: а що ж воно таке, чи є від цього який-небудь зиск? Зрозуміло, що персональний, індивідуальний і бажано – матеріальний. Помилково? Не факт, бо всяка інша користь не є відчутною одразу, на жаль. Все ж, помилково, більш за все. Бо ініціатива опирається на добровільну участь в її реалізації з боку представників громади. Добровільну діяльність, яка не має іншого мотивування як бажання учасників сприяти досягненню суспільно-корисного результату, тобто – внести свій особистий вклад в конкретну справу, вважають базисом соціальної відповідальності.
Яка користь особисто для учасника? Знову ж про те ж саме… Користь не вимірюється кілограмами цукерок або кількістю подарунків від яких ніякої користі (тим більше – грошима). Користь – в додаткових можливостях самореалізації та визначення власного шляху до успіху у житті.

Мова про соціальне підприємництво як явище, що стає все більш актуальним. Про соціальну активність з боку молоді, як ефективну рушійну силу загальної активності громади, говориться багатьма з різних трибун та ЗМІ.
Чи можливо створити такі умови, щоб молоді було цікаво займатись такою діяльністю? Чи реально забезпечити відвідуваність заходів (навчальних занять, волонтерських акцій, публічних змагань тощо), масовість прояву соціальної активності? Що грає роль мотиватора для добровільної участі в подіях, які не нагадують з першого погляду необхідну для життя річ чи знання, досвід, проте потребують затрат сил, енергії та інтелекту?

Лише розуміння законів життя, розуміння формули успіху. Життя – гра. Відомий вислів. Але чи правильно ми розуміємо його? Життя – не футбол і не віртуальна гра-симулятор. Життя – це тривалий в часі та просторі процес, пов'язаний зі свободою, бар’єрами та цілями. І все це може бути ефективно вибудуваним за умови правильної орієнтації при необхідності вчинити вибір (свобода вибору). Ми граємось з життям, а маємо грати в життя. Кожний день як виклик тим, хто прагне досягти успіху. Який він? Чи має смак та розміри? А чим, власне, успіх відмінний від щастя? Щастя – це ланцюг, що складається з індивідуальної системи успішного рішення проблем, які виникають в просторі та часі протягом всього життя.

Особисті якості людини – це критерій, який визначає можливості (вірогідність) досягнення успіху. Успішними не народжуються, ними стають. Хтось любить говорити про те, що лише одиниці здобувають успіх, стають впливовими та владними людьми. Багатими і водночас бідними. Бідними і водночас багатими. Чи може зрозуміти сутність такого явища, як успіх, людина в віці 14-18 років? Так, безумовно, бо вона навіть приклади приведе власного успіху: перемоги у спортивних та навчально-розважальних заходах. І буде права. Але ж чи впливають ці приклади на подальше життя? Залежить від того, чи вірно молода людина визначиться при обранні професії. Відповідь проста, бо той, хто приречений на успіх (в суспільно-корисному розумінні) навряд чи буде працювати машиністом електропотяга, або токарем. Навряд чи зупиниться у власному розвитку на рівні учителя місцевої школи. Успіх – це природа життєдіяльності лідера.

Щоб стати успішним, потрібно проявити та закріпити лідерські якості в молодої людини. Іншого способу окрім практики не існує. Є пропозиція взяти участь в збірній команді КВК (з числа школярів шкіл району) – зголошуйся на неї! Не бійся, бо незамінних не існує. Пропозиція – це шанс для тебе, якщо тобі 14-18 років. Відмовившись ти втратиш більше, ніж отримаєш від звичного дозвілля, про яке мрієш ( комп’ютер, телевізор, книга, друзі) під час канікул. Тобі здається, що тобі час відпочити від школи? Так от – участь в КВК і є тим відпочинком! Ти познайомишся з новими друзями (ровесниками з інших шкіл), отримаєш чудове відчуття від виявленого креативу, популярності та успіху в разі перемоги в районному КВК! Чи це не цікаво? Чи це не корисно для ТЕБЕ?

Успіх – квінтесенція людського життя, яка притаманна лише тим, хто пізнав його сутність на власному досвіді. В молодому віці людині конче потрібний педагог, який вкаже на той, шлях, який дозволить максимально розкрити власні здібності та таланти, повністю самореалізуватись у дорослому житті. Отримати таку професію, яка буде запорукою щасливого та успішного життя.
Юначе! Дівчино! Що ти маєш робити самостійно? Гарно вчитись. Бути спортивно розвинутим (-ою) (лижні гонки, легка атлетика, танці тощо). Навантажувати і розвивати інтелект (здатність мозку приймати правильні рішення в складних ситуаціях та уникати замішання, знати як з ним боротись). Володіти практичними знаннями та навичками (користування комп’ютером, знання іноземних мов, володіння словом та досвідом успішних публічних виступів). І головне – вміло вибудовувати особисті та службові ланцюги спілкування. Комунікаційні здібності набуваються під час конкретних занять ( в рамках школи, позашкільної роботи, в родині та серед друзів). Головне – знати основні правила та не нехтувати ними ні за яких обставин! Успіх – відчуття радості від позитивного сприйняття реальності та спілкування за умови досягнення визначених особисто цілей, досягнення мети.

Молоді люди, не вірте тому, хто скаже, що успіх – це легко. Не вірте тому, хто каже, що успіх – це складно! Не вірте тому, хто каже, що незамінних людей немає, навіть тоді, коли вас приведуть до кладовища з тим, щоб переконати в зворотному. Ви можете (маєте) залишити чіткий слід на цій планеті. На ваше щастя, поруч з вами існують люди, які прагнуть допомогти вам в цьому. Подумайте і не поспішайте відмовлятись від добровільної участі в волонтерській діяльності. Вступіть до громадського об’єднання (організації), яка має світлу мету та всіма силами допомагайте досягненню цієї соціальнозначущої мети. Отриманий результат на сто відсотків перевершить ваші очікування. І тоді ви відчуєте щастя.

А воно є. В цьому правда.

пʼятниця, 7 жовтня 2011 р.

Парад позитиву


Ми звикли до критичного ставлення до життя, особливо, коли мова заходить про ініціативи, або взагалі про роботу (реальні справи). Часто й густо - шукаємо негатив, насолоджуючись при цьому духмяним ароматом скепсису у власному виконанні. А можливо, що така позиція - результат небажання щось зробити самому? Не для себе, а для суспільства. Тільки не говоріть про те, що безсилі... Просто, не до снаги.
Тому й маємо - переважно негативне ставлення до рівня та якості життя. Зважте - мова не про рівень доходів та його відповідність затратам для комфортного життя. Мова про те, що досить чекати, що хтось зробить кращим життя за тебе. Особливо бридко, коли знову й знову кивають на владу. Немов би вона - чарівник. Та все одно: влада є влада. Її головне завдання - не заважати прояву ініціативи громади. Допомагати реалізовувати наміри, що ведуть до вирішення проблем території...
Головне в житті - свобода. Свобода - бути ,відповідальним не лише за себе, а й за частину суспільного. Насправді, ми здатні вирішувати власні проблеми. Тому так багато містян, які навіть не знають, що існує міська рада. Не знають прізвища мера або голови райдержадміністрації... Добре це, чи погано? Думаю, що ліпше не знати, аніж перекладати свої проблеми на плечі чиновників, що мають вирішувати загальногромадські проблеми, а не бути "швидкою психдопомогою" та таким собі "Стариком Хаттабичем", що може все.
Парад позитиву триває. Порахуйте, скільки гарних нових справ зроблено за останні два місяці. А за літо? Стало краще? Авжеж, бо позитивне сприйняття життя робить людину щасливою.
Розуміємо себе, та тих, хто такий як ми.
На фото (сайт "Фототелеграф") "Титанік", 1911 рік.

вівторок, 27 вересня 2011 р.

Свята, що блукають слідом...


Ви чекали свят. Ви готувались до свят. І ось вони минули.
Якось сумно... Пусто. А десь в лісі поки ще тепло, але птахи вже мовчать, бо чекають холодної осені і трохи дивуються, що ще не прийшла вона - з дощем та холодом в обнімку. Осінь.
Хрестовоздвиженський Ярмарок став справжнім апогеєм боротьби між літом та осінню. В кожному курені відчувалось бажання тепла як того, що є в собі, так і того, що в гостях. Гості заходять, їх частують смаженим салом та млинцями, наливають горілки, вигнаної тільки но. Разом випивають. Весело! Добре! Тепло! Тільки все це мине. Так, не зараз, але вже за тиждень, два. На те воно й Ярмарок, щоб порадувати та підготувати до зими. Морально, бодай.
Поні - така маленька конячка, лагідна і мовчазна. Коні не риби, але виховані людиною так, щоб мовчати. Рисаки без кутніх зубів, з'їдених металевою збруєю, звична справа. А от поні...
Діти чекають іграшок. Одна з них просто супер: літаюча тарілка, яка запускається з руки спеціальним пристроєм. Тягнеш за мотузку і мигаючий діодними лампочками овал летить до неба метрів на 20-30. Вночі - справжнє диво! Купували й ласощі, якщо можна такими назвати цукрову вату та поп-корн.
Багато людей було. Це добре, бо не лише злиднями та проблемами! Свято є свято, тим більше в Кролевці, якому - 410 років! То ж келих за мера, що думає про людей! Келих за голів районного рівня, щоб завдячуючи ним знали про Кролевецький район не лише в Сумській області! Так і житимемо, бо ми - мріємо про свято! А воно - минає.

вівторок, 23 серпня 2011 р.

Діти в Нідерландах створюють нові умови для дозвілля


До вашої уваги тема, яку було розпочато на сторінці "Кролевець-Facebook". Ініціатором обговорення теми стала пані Надія Кірієнко (Гронінген, Нідерланди). Мова про запровадження дитячої ініціативи завдяки зусиллям громади та місцевої влади. Далі - текст від пані Надії (фактично переклад інформації про проект):

"C , большим удовольствием хочу вас познакомить с Нидерландским, телевизионным, ежедневным молодёжным - от 9 до 12 лет - журналом новостей за 18 августа 2011 года. Где я хочу обратить ваше внимание на детские общественные, социальные идеи и желания. Что и чего, ещё несколько месяцев назад, не было и казалось для детей из деревни Вилгелмина-Дорп неисполнимо, по идеи двух мальчиков из той же деревни — стало великолепной действительностью.

Приближались летние каникулы. Все годы дети этой деревни во время каникул ездили кросить на велосипедах в другое место — далеко и не удобно. В деревне кроссбана — не было. Иван и Йоди рассказывают, что они долго думали: как разрешить эту проблему? Как можно реализовать и построить им в своей деревне свой кросс-бан, ведь это стоит много денег? Решили обратиться за советом к директору одной из в местных организации. Он им посоветовал.

Иван и Йоди не пропустили не одной двери в своей деревни. Их цель всем была чётко понятна. Мальчики собрали 300 евро. Этого было ещё не достаточно. Пошли и обратились в местную муниципалитетную службу. Объяснили ихнюю идею и цэль. Их там поняли и были довольны тем , что дети вместо повседневного безделья и скуки будут иметь повседневное занятие и удовольствие. Ответсвенный чиновник службы (он показан в новостях) удвоил ихнюю уже собранною сумму. Было выделено место для кроссбана. У мальчиков стало 600 евро. Им хватило за эти деньги нанять и уплатить работу земляной машины. С помощью взрослых и сильногоковша машины , мечта и идея Ивана и Йоди стала действительностью - в деревне появился свой кроссбан (місце для того, аби кататись на велосипеді - N.L.). Дети чувствуют себя очень здорово. На вопрос как отнеслись к ихней идее местные жители? - дети ответили: начальные реакции были разные. Преимущественно позитивные реакции. На те мы и опирались и реагировали. С помощью взрослых у нас получилось. Сейчас каждый скажет: всё таки получилось. Мы, думаем - воу! У нас это получилось! В тот же день , после обеда, кроссбан получил своё новое имя, название Полдербан.

Таким способом в Нидерландах и в других Европейских странах можно построить и привести в действительность многие социальные проэкты. Мечты - при желании- могут стать действительностью. Такие не большие, контролируемые проэкты вы также сможете успешно развивать у себя по месту жительства. Успеха! Смотри мою ссылку (внизу) NOS Jeugdjournaal -18-8-2011-TVblik

Цікава інформація від пані Надії Кирієнко (Нідерланди). Вона ділиться досвідом роботи тамтешних дітей та молоді по розвитку дозвілля та комунікаційно-інформаційного простору. http://tvblik.nl/nos-jeugdjournaal/18-augustus-2011

вівторок, 2 серпня 2011 р.

Дощ як привід зупинитись...


Другий день погода просто вбиває... Таке скиглення чути звідусиль, чи не так, шановні читачі "Кролевецького щоденника"? Мабуть і Ви вже засумували за яскравим сонцем та теплою морською водою. Киньте це заняття! Воно не приведе до кращого. Найліпший вихід - спробувати занятись корисною справою. Американці, наприклад, завершили спектакль під назвою "Дефолт США" і весь світ перконався, які вони розумні. Та хто сумнівався в тому, що дефолту не буде? Тільки не я, бо маю певний досвід кулуарних та ПР-технологій.

Приємно, що в Україні починають розумітися на піарі. Не на чорному, який дуже часто використовується під час виборчої кампанії, а цивілізована діяльність за принципами науки "Паблік рілейшнз - громадські зв'язки". До речі, якщо колись вам нестерпно забажається успіху, то спочатку вивчить закони ПР. Якось Біл Гейтс промовив: "Якщо в мене залишиться один долар, то я витрачу його на піар". Хто такий Біл Гейтс нагадувати не буду, бо Microsoft знають всі, навіть діти.

Тижневик "Коментарі" (останнє число від 29.07.11 № 30-31) розпочало піар-компанію корпорації D.ТЕК (Україна). Цікавий підхід - друкування інформаціного тексту на нижній лівій частині лівої полоси. Стильно і зрозуміло, але ж потріббно вказувати, що матеріал проплачений, так званий Advertorials. Читачу потрібно про це чесно казати... Існує Кодекс чесного піару, так треба його дотримуватись, особливо таким виданням, як "Коментарі", які люблю і поважаю і Вам того бажаю, шановний читачу!
Дощ минає, як і все...

пʼятниця, 29 липня 2011 р.

«Про чесність з точки зору ПР (паблік рілейшнз)»


Коли потрібно досягти результату, то першою проблемою є врахування інтересів всіх учасників процесу. Безпосередніх і опосередкованих. Переступити через те, що може стати фатальним з точки зору можливості досягати нової мети – помилка, яка вартує життя. Так само як і переступити через подібного тобі (людину, або групу). І вибачення будуть ні до чого…
В продовження теми витяг зі «Щоденника для обраних» Анатолія Стріляного (тижневик «Коментарі»):
«З листа: «Ви знаєте, скільки взято кредитів на плазми, дорогущі авто та інше? Живемо химерами. західна людина колись знала, що вона може собі дозволити, а чого не може. Вона пишалася, що все обдумала і не вийшла зі свого бюджету. А ось і головна західна цінність: рівність самому собі похитнулась, якщо не зламалась. Західна людина залізла в борги, щоб вийти за власні межі. І за нею вийшов весь світ із нами в пристяжку. Таким чином хоч би на одному помирились: я можу собі дозволити не лише те, що можу, але і те, що не можу, але хочу. Химерна реальність перемогла товарно-грошову. Світ прийняв російську філософію з її презирством до «скнарості, що принижує людину». І котиться відомо куди: у ж… Це – філософія хама. Ось у чому фатальна каверза сучасності. Вже немає самого поняття «мінімум». А немає мінімуму, немає і максимуму. Замість кордону – горизонт. Це, звичайно, свобода, але самогубна. Та і поняття свободи теж постійно перезавантажується людиною так, як їй зараз вигідно. А все від духовної убогості. Усередині ж немає нічого, а зовні стільки всього красивого!» Про російську філософію, звичайно, правильно, але товарний фетишизм, престижне споживання, споживче суспільство, конс’юмеризм – ці поняття виникли і увійшли до наукового обігу на Заході. Чванлива поведінка і побут, життя напоказ осмислювали Маркс і до Маркса. Mehr scheinen, als sein. Здаватися важливіше, ніж бути. Гете. У чому сенс? Хто ж його знає…
Химери – так, це все від духовного убозтва, але якою потужною продуктивною силою вони виявляються на повірку! Більше того, рушійною силою історії… Престижне споживання (ПС) погнало колумбів у солоні води. Інакше не було б великих географічних відкриттів, земляни загиналися б розрізненими стадами, не знаючи про існування один одного. Якби шаровари запорожців були трохи вужчі за Чорне море, Військо не так високо цінувало б дороге сукно, яким його ублажала Москва, і доля України могла б скластися інакше (не обов’язково краще).»
Кого ми обдурюємо? Самих себе. Через те, що не відчуваємо мінімуму та максимуму. Потрібен час для навчання. Повторного навчання. Але чи можливо навчитись бути щасливим? А бути успішним? Або – бути лідером? На жаль, цього в аудиторіях не прищеплюють. Цим розпоряджається Бог. Але спробувати варто. Бодай, спланувати докладання власних зусиль задля успіху аж зовсім не заборонено, скоріше навпаки – заохочується!
Життя прекрасне, бо воно одне! Живи та люби сьогодні!

понеділок, 11 липня 2011 р.

«Відбувся районний конкурс «Кролевецька красуня-2011»


Чудового червневого суботнього дня в Кролевці відбувся конкурс «Кролевецька красуня-2011». Участь в конкурсі, який щорічно організовується відділом спорту та молоді Кролевецької райдержадміністрації за підтримки місцевих підприємців та активної частини громади, взяли шестеро чарівних дівчат віком від 15 до 17 років. Журі оцінювало не лише зовнішні якості учасниць, а в переважній мірі – таланти та інтелектуальні здібності дівчат. В чесній боротьбі титул «Кролевецька красуня-2011» виборола учениця 10 класу Кролевецької Спеціалізованої школи № 1 Анна Кулик. Першою віце-міс стала Яна Хальоса, яка представляла ЗОШ № 4, честь бути другою віце-міс виборола Юлія Макаровець з СШ № 3.

Приємно відмітити, що цей конкурс вирізнявся започаткуванням нового титулу – «Міс «Тіффані» (за ініціативою виробничого підприємства «Студія «Стиль Тіффані» концерну «Укрросметал», президентом якого є Григорій Кирик, депутат Сумської обласної ради). Відповідні дипломи та подарунки, надані для двох дівчат, що стали володарками титулу «Міс «Тіффані» (Ірина Самойленко, СШ № 3 та Яна Хальоса, СШ № 4) вручив член журі, представник Сумського обласного фонду в Кролевецькому районі «Благовіст» Володимир Любивий.

пʼятниця, 1 липня 2011 р.

Село Мутин Кролевецького району Сумської області


Мутин – село, яке розташоване на правому березі ріки Сейм, в південно-східній частині Кролевецького району на відстані 19 км від райцентру. Населення села – 1430 осіб. Органі місцевого самоврядування Мутинська сільська рада. Сільський голова – Марія Григорівна Халецька.

За розповідями старожилів, записаними в І-й половині ХVIII століття, встановлено, що Мутин в 30-40 роках XVII століття належав польському магнату Пісочинському, але був заснований раніше – в кінці XVI сторіччя, як поселення при переправі через ріку Сейм. Назва села, як говорить народне повір’я, походить від прізвища козака Мута, який заснував поселення.

Перша школа в селі була відкрита в 1863 році.

Сьогодні в с. Мутин живе та працює громада, представники якої славляться на весь район. Серед кращих працівники культури: директор сільського будинку культури Віра Василівна Литвиненко, бібліотекар Тетяна Володимирівна Демченко.
За минулий рік працівниками культури та громадськими активістами села проведено понад 150 культурно-масових та розважальних заходів. Цей показник вражає навіть по міським міркам, а отже можна зробити висновок, що в селі вміють не лише працювати, а й відпочивати. Будинок культури великий та затишний, має актовий глядацький зал на 750 місць. В закладі культури функціонують сім клубних формувань (3 з них – дитячі, один – народний: аматорський фольклорний колектив Мутинського сільського будинку культури, керівник Віктор Іванович Зінченко).

Щорічно проводиться День села, який буде відзначатись 24 вересня 2011 року.

Серед славетних людей, які народились в селі: Самко Володимир Георгійович (1925-1984) – кавалер трьох орденів Слави. Серед сучасників – відомий науковець та педагог, ректор Глухівського національного педагогічного університету Олександр Іванович Курок, почесний громадянин села. В 80-х роках ХХ століття місцевий колгосп очолював Анатолій Миколайович Петрусенко, нині – віце-президент концерну «Укрросметал».

У селі функціонує Мутинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт. Поля обробляються сільськогосподарськими підприємствами, з яким місцева влада співпрацює з метою вирішення нагальних проблем території та громади села. Діють сільгоспвиробничі кооперативи тощо.

четвер, 16 червня 2011 р.

Все минає, проте враження залишаються!


До вашої уваги пропонуються журналістські повідомлення від членів Молодіжного активу Кролевця, в яких йдеться про очикування приїзду міжнародної молодіжної делегації "Євроавтобус-4".

«Євроавтобус-4»

Вперше славетна Кролевецька земля зустрічатиме 24 травня 2011 року молодих людей з країн Євросоюзу та представників українських молодіжних організацій, які складають екіпаж Євроавтобусу. Проект «Євроавтобус» вже вчетверте проводиться в Україні з метою заохочення молоді невеличких населених пунктів до активної громадської діяльності, встановлення дружніх стосунків з представниками Євросоюзу.
Вісьмом населеним пунктам України випала честь бути приймаючими містами проекту «Євроавтобус-4». Приємно, що серед цього переліку є і Кролевець.
Під час перебування в місті буде проведено тренінги волонтерами Євросоюзу, відбудеться неформальне спілкування в родинах, де ночуватимуть гості. Взагалі, два дні перебування міжнародної делегації в Кролевці дуже насичені. В рамках Дня Європи 25 травня 2011 року на міському стадіоні будуть проведені різноманітні розважальні заходи, флеш-моб, та мікст-футбольний матч між двома командами, що складатимуться з представників екіпажу Євроавтобуса та місцевої молоді.
Існує реальна можливість поспілкуватись з молоддю з Євросоюзу, перейняти досвід реалізації молодіжних ініціатив, пошуку успішної самореалізації, адже метою проекту є активізація громадської активності серед місцевої молоді, руйнування негативних стереотипів про Євросоюз, встановлення дружніх молодіжних контактів.
Волонтери-іноземці проживатимуть в місцевих родинах, які виявили бажання надати таку гостинність по відношення до молоді з Євросоюзу. Така форма є найбільш ефективною можливістю для знайомства, спілкування та відпочинку в затишному родинному колі. Саме це, безумовно, дозволить залишити у серцях гостей невеличку частинку щирої української душі. Чекаємо на приїзд «Євроавтобуса» з нетерпінням!



Демченко Марина, СШ № 3, 10-а клас.


«Євроавтобус» у Кролевці



24-26 травня 2011 року місто Кролевець прийматиме «Євроавтобус». Волонтери з Євросоюзу подорожують Україною з 09 травня 2011 року і невдовзі завітають до нас. За ініціативою офіційного представника Сумського обласного благодійного фонду «Благовіст» Любивого Володимира, Кролевець потрапив завдяки перемозі в конкурсному відборі до числа 8 приймаючих населених пунктів України серед 88 поданих заявок.
В приміщенні Клініки дружньої до молоді Кролевецької ЦРЛ щотижнево, в середу з 15.00, проводяться засідання молодіжного активу Кролевця, до складу якого входять старшокласники шкіл міста та студенти, представники місцевої молоді. За менторської підтримки Любивого Володимира та Василенко Віталіни (виконуючої обов’язки керівника Клініки) відбувається втілення молодіжних ідей в життя, активно та цікаво проходить підготовка програми перебування міжнародної делегації в місті. Так на базі приймаючого учбового закладу «Кролевецьке ВПУ» 25 травня пройдуть тематичні тренінги, підготовлені членами екіпажу «Євроавтобуса», які спрямовані на покращення рівня соціальної активності населення, інформування про Євросоюз та його ініціативи. Ввечері цього ж дня пройде святкування Дня Європи на міському стадіоні, під час якого молодь візьме участь в розважальних танцювальних акціях, флеш-мобі «За здоровий спосіб життя!», мікст-футбольному матчі, та касетному доміно.
Наступного дня, 26 травня, заплановано проведення толоки на території садиби Огієвських (участь в прибиранні, ремонтних та озеленювальних роботах тощо).
Проект «Євроавтобус-4» безумовно відкриває можливості для місцевої молоді, сприяє розвитку громадської активності, дає змогу поспілкуватись з іноземними волонтерами та перейняти їх успішний досвід роботи тощо. З нетерпінням чекаємо молодіжного свята, яке зробить ближчим до нас Євросоюз! Приходьте на День Європи, де вас чекають різні цікавинки та сюрпризи!


Кравченко Ольга,
СШ № 3, 8-б клас


«Про Євроавтобус»


25 травня 2011 року в місті Кролевець буде святкуватись День Європи. До цього часу це світо було маловідоме у нас. Я впевнена, що саме 2011 рік, завдяки участі міста в проекті «Євроавтобус-4», допоможе нам по-новому розкрити для себе Євросоюз.
Ще 01 квітня 2011 року учасники шкільних «Євроклубів», представники активної молоді Кролевця взяли участь у вступному тренінгу на базі Кролевецького ВПУ, який проводили в минулому випускник СШ № 3, а нині – представник Сумського обласного благодійного фонду «Благовіст» у Кролевецькому районі Любивий Володимир та представник Харківської молодіжної організації «Фундація регіональних ініціатив» Сулима Юрій.
Ми з величезною цікавістю дізнались загальні відомості про молодіжний міжнародний проект «Євроавтобус-4», в якому візьмуть участь 12 представників країн Євросоюзу. Розпочнуть подорож у Варшаві (Польща) і проїдуть Україною з заходу через південь на схід і до півночі, де завітають до міста Кролевець. 12 сімей-добровольців з міста Кролевець матимуть змогу прийняти в себе вдома представників екіпажу Євроавтобуса. Протягом двох днів у нас в місті перебуватимуть молоді люди з Польщі, Італії, Великобританії, Угорщини, Литви, Латвії, Румунії та Словенії. Відповідно до програми перебування в місті, іноземці та інші члени екіпажу Євроавтобуса відвідають мальовничі та історичні куточки міста, повболівають за команди старшокласників району, які змагатимуться за Кубок «Благовісту» по футболу на міському стадіоні, потім самі зіграють футбольний міні-мікст-матч, приймуть участь в інших цікавих заходах під час Дня Європи, серед яких хочеться особливо виділити флеш-моб «За здоровий спосіб життя!», акцію «Касетне доміно». А наступного дня, 26 травня, буде проведено толоку на території садиби «Огієвщина» та бренд-сесію «Кролевець: кроки по створення місцевого бренду».
Отже, 25 травня на кролевчан чекає зустріч з учасниками проекту «Євроавтобус-4». Сподіваємося, що іноземцям сподобається наше місто і вони обов’язково колись відвідають його знову!


Федченко Анна, СШ № 3, 8-б клас,
член Молодіжного Активу Кролевця (МАК)


Сподіваємося на те, що хтось з дівчат стане журналістом та матиме можливість присвятити себе справі побудови якісного інформаційного простору (в т.ч і для "Кролевецького щоденника").

середа, 15 червня 2011 р.

На жаль, ще нас дуже мало таких, що в «павутині»


Якщо ти маєш вільний доступ до Інтернету, то це ще не означає, що в такому ж стані перебувають всі інші. Це, мабуть, хліб з молоком всі їдять, а от бути на «ти» з Інтернетом та комп’ютером не як друкарською машинкою, а як інструментом для отримання вчасної та відповідної інформації, що базується на принципах свободи слова. Таке можливе лише за умови підключення машини до швидкісного Інтернету. Як показує практика, більшість кролевчан користується послугами «Укртелекому» («ОГО!»), що надає доступ до «павутиння» за умови наявності стаціонарного телефону. Сьогодні існують і інші пропозиції, але не про них, а про те, як виглядають українці на фоні інших країн в питаннях комп’ютеризації та інтернетизаці.

За даними, опублікованими в статті «НетЗалежність» (журнал «Weekly.ua» № 22 від 03-09.06.11), Україна зі своїми 17 % користувачів Інтернет від загальної кількості населення посідає далеке 92 місце в світі. Для порівняння – Росія – 74 місце (29%), Польща – 35 місце (59%), Молдова – 62 місце (37%), Грузія – 72 місце (30,5%). Серед лідерів світових: Ісландія – 1 місце (93,5%), Норвегія – 2 місце (92,1%), Швеція – 3 місце (90,8%). Джерело інформації: The Global Information Technology Report 2010-2011.

Виходячи з вищенаведеного, Україні, тобто нам з вами, потрібно збільшити в два рази кількість користувачів Інтернетом (з домашнім або службовим доступом) з тим, аби бодай наздогнати нашого сусіда та партнера по організації проведення ЄВРО-2012 Республіку Польщу. Чи реально це за рік? Так, якщо прагнути якісних змін у технологічному та ресурсному забезпеченні. При всьому, для того, аби обладнати «точку» доступу в домашніх умовах потрібно (станом на 15.06.11) витратити від 7 тисяч грн. (з придбанням комп’ютерної техніки та іншого необхідного технічного забезпечення). Щомісяця необхідно бути готовим витрачати від 100 грн. за користуванням каналом доступу до «світової павутини». Зрозуміло, що в разі оптимізації процесу, можна отримати Інтернет і за вдвічі меншу суму (3,5 тисячі грн.), але сенс не в цьому, а в необхідності доводити до мас позитиви від користування такою можливістю… Спробуємо це робити, але надалі. Також поговоримо про можливі ризики перспективи приборкання неконтрольованого Інтернету

вівторок, 14 червня 2011 р.

Кожному своє…


Літо. Таке очікуване і швидкоплинне. Кролевець наповнився людьми, які не були в ньому принаймні з минулого літа. Цікаво б дізнатись, що вони відчувають? Як їм місто? Чи змінилось воно для того, кому, все ж таки, залишається рідним? Спробуємо уявити собі як воно сприймається…

Вокзал. Такий як і був у 2010 році. Напроти СШ № 1 розпочалось будівництво торгового центру. І це – новина. Біля ЗОШ № 5 немає зупинки, яка ще минулого року існувала. Також – новина, бо недавно трапився наїзд на елемент дорожньої інфраструктури з пережитками комуністичного минулого (зупинка з назвою «Комуністична»). Поруч з Ощадбанком (вул. Франка, 11-13) зростає новий приватний будинок. Чи там їх декілька? Минулого року ще не було. Чи були? Немов гриби... Подорож з вокзалу через пр. Миру по вул. 8 Березня буде приємною, бо з жовтня 2010 року там лежить гарний асфальтний тротуар. Приємна дрібничка! Ремонтується і набирає обертів бізнес в старому «Хімстроєвському гуртожитку» (нові сходи та невеличкий готельчик на 3-му поверсі і таке інше).

Що привозять в місто мешканці інших міст (держав), проводячи швидкоплинні дні серед літа на батьківщині? Певні заощадження, які витрачають на харчі, розваги (якщо такі знаходять), дрібний одяг (скоріше – білизну одноразову фактично), подарунки та інвестиції в домашнє господарство (у паркан, дах сараю, курей, насіння тощо). Певні думки, які стосуються геополітичних тенденцій та переконань щодо шляху розвитку України. Зазначене є наслідком зомбування через телебачення, Інтернет. Не є проявом власної думки, а відображає політику тієї країни, з якої приїхав (-ла). В цьому корисність спілкування з «гостями». Так, вони трішки пихаті, недовірливі та зверхні. Але ж все одно через 10-12 днів стають «своїми», бо нутро бере своє!

В одній з нових перукарень висить плакат з гумором про те, що найбільша радість для «хохла» - бідність сусіда. Можливо так і є, перевірити важко. Особливо на собі. Гостям завжди раді! Особливо в Кролевці!

Далі буде…

вівторок, 7 червня 2011 р.

Держуправління охорони навколишнього природного середовища в Сумській області попереджає: триває пожежонебезпечний період.


З квітня по жовтень кожного року різко зростає небезпека виникнення лісових пожеж. Лісові пожежі знищують дерева і чагарники, заготовлену в лісі деревину. В результаті пожеж знижуються захисні, водоохоронні та інші властивості лісу, знищується фауна, споруди, а в окремих випадках і населені пункти. Крім того, лісова пожежа представляє серйозну небезпеку для людей і тварин.

Якщо ви помітили пожежу в лісі, терміново викликайте пожежних, і якщо зможете, починайте гасити пожежу самостійно. При гасінні лісових пожеж застосовуються наступні способи і технічні засоби: закидання вогню по кромці пожежі вологими гілками, засипка кромки пожежі ґрунтом, прокладка на дорозі поширення пожежі огороджувальних смуг і канав, гасіння кромки вогню водою.

На жаль, незважаючи на роз’яснювальну роботу серед населення, на початку пожежонебезпечного періоду, у квітні-червні, виникає найбільша кількість лісових пожеж (до 70 відсотків всіх випадків), як за кількістю, так і за пройденою вогнем площею.

Основною причиною виникнення пожеж є порушення громадянами вимог Правил пожежної безпеки в лісах під час відпочинку та випалювання сухої трав'яної рослинності на сільгоспугіддях, пустищах, вздовж доріг. Сильні вітри роздмухують вогонь і розповсюджують його у прилеглі лісові насадження, чим створюють реальну загрозу їх знищення.

Минулого року тільки у межах 25 установ природно-заповідного фонду Мінприроди України зафіксовано 108 пожеж (сухої рослинної маси, зокрема очерету) на площі 901,865 га, з них 4 га припадає на низові лісові пожежі. На ліквідацію пожеж установами ПЗФ Мінприроди витрачено 230 тис. грн.

Тому ще раз нагадуємо – пожежу легше попередити, ніж загасити!

Тільки спільними зусиллями ми зможемо зберегти ліси від вогню!


Головний спеціаліст відділу регулювання
питань використання природних ресурсів
Держуправління ОНПС в Сумській області
Стрижак Андрій Олександрович
(050-23-82-182)

понеділок, 6 червня 2011 р.

«Євроавтобус» поїхав… Коли осіла пилюка.


Приїзд міжнародної молодіжної делегації в рамках проекту «Євроавтобус-4: Молодь Європи – українським громадам» до міста Кролевець став неординарною але очікуваною (як наслідок – підготовленою) подією. Місцевий координатор (представник сумського обласного благодійного фонду «Благовіст») протягом 3-х місяців перебував, як то кажуть, в процесі сприяння якісній підготовці програми перебування. І йому можна позаздрити! Участь у вступному тренінгу в Харкові (19-20.03.11), участь в Параді Шумана та стартових тренінгах на базі Варшавського університету (06-08.05.11) з метою визначення менторської ідеї (проекту) міста Кролевець, численні зустрічі з молоддю та місцевими чиновниками, що відповідають за реалізацію державної молодіжної політики в Кролевецькому районі, проведення анкетування та опитувань, підбір приймаючих родин та багато іншої комунікативної роботи (спільно з іншими активістами з числа молодіжних установ та підрозділів)… Все це позаду, бо як сказав якось координатору водій «Євроавтобусу» Едуард, коли звернув увагу на хвилювання через насиченість програми перебування делегації в місті: «Не переживай. Все минає, поїде і Євроавтобус…». Зрозуміло, що саме так і сталося.

Автобус мало чим нагадує потяг. Скоріше – зовсім не нагадує. Ні комфортом перебування протягом багатьох годин в русі (порівняйте: в вагоні швидкого потягу ти лежиш на полиці і спиш, не відчуваючи того, як летять кілометри, тоді як в автобусі сидячи ти лише мучишся, впадаючи в якісь провалля зі сну, що обривається через якість українських доріг), ні тим більше пунктуальністю (дотриманням графіку руху). В Кролевець замість того, щоб потрапити в 18.00 24.05.11, вівторок (після 18.00, якщо точніше. Припустимо – в 19.00), автобус зупинився біля воріт Кролевецького вищого професійного училища біля першої години ночі 25 травня. При цьому, місцевому координатору довелось двічі переносити час зустрічі для приймаючих родин (а це до 30 телефонних розмов на тему «Автобус в путі…»). Спочатку на 22.00, потім (після отримання оперативної інформації від представника організаторів на борту) на 24.00. Така вже у нього була місія - "координувати". Але, теза як теорема: «Автобус – не потяг» і кролевчани з розумінням поставились до такого форс-мажору (а саме це стало причиною запізнення Євроавтобуса та зриву графіку). Представники приймаючих родин з м. Кролевець терпляче чекали своїх міжнародних гостей, бо інакше й бути не могло. Ніхто не поскаржився, навіть виглядом (поглядом), не говорячи вже про вираження публічного незадоволення. О пів на другу всі вже відпочивали після нелегкого переїзду,знайомлячись з новим місцем для солодкого сну.
Перший день, 25.05.11, середа, пройшов під впливом атмосфери розвиваючих тренінгів та підступного, руйнуючого всі післяобідні плани дощу. Якщо перший рівень впливу – позитивний, то другий – негативний, бо через погану погоду довелось переносити День Європи під дах. Хто б міг передбачити, що небо буде таким безжальним? Місяць підготовки, море ідей, а програму повноцінно не вдалося презентувати. Так, тренінги пройшли організовано і корисно. Молодь, що прибула для участі, отримала велику нагоду спілкуватись з молоддю Євросоюзу та ставити питання, що хвилюють безпосередньо, дивлячись в очі тренеру. Розрахунок на щирість та пройнятість темою з боку волонтерів «Євроавтобусу» виправдався повністю.
Після обіду на автобусі Лісомисливського господарства (окрема подяка керівництву за технічну допомогу) делегація спільно з молоддю Кролевця здійснила вояж по місту з зупинками біля яблуні-колонії, садиби Огієвських. Під час подорожі містом відбувалась відео-зйомка та робота молодіжних журналістів (репортерів та фоторепортерів). На жаль, обмежений час (до 16.15) та негода не дали можливості побувати біля місцевої архітектурної пам’ятки Спасо-Преображенської церкви, пограти в міні-футбол та взяти участь в флеш-мобі, інфообміні на міському стадіоні в рамках святкування Дня Європи. Всі, хто прийшов на стадіон (в тому числі – чисельні колективи міських шкіл з презентацією своїх Євроклубів) перейшли через зливу до розташованого поруч зі стадіоном Будинку дітей та юнацтва. А вже під дахом пройшов флеш-моб «Касетне доміно», участь в якому взяли команди шкіл та позашкільних навчальних закладів, що зібрали разом з активною частиною громади міста понад 300 старих відео-касет, невеличке ток-шоу «Від всієї душі» за участю волонтерів Євросоюзу, представників Харківської ФРІ та місцевої молоді. На кінець робочого дня відбувся обмін подарунками.
Дощ ущух одразу після 18 години…

Другий день, 26.05.11, четвер, визначався чіткою організацією заходів. Всі волонтери-іноземці збирались в проміжку між 9.45 та 10.30 на подвір’ї ВПУ. В цей час відбувалось неформальне спілкування з місцевою молоддю. Першим пунктом програми цього дня став майстер-клас від майстринь художнього ручного ткацтва Кролевецького ВПУ. Делегація була розбита на дві імпровізовані групи і в двох аудиторіях протягом години відбулось невеличке таїнство посвячення в процес ручного ткацтва. Традиція промислу, що має значне розповсюдження на Кролевеччині, має багатовікову історію і потребує докладання громадських зусиль задля збереження виробництва, створення нових робочих місць для випускників училища (ткачів). Саме на цьому було зроблено під час проведення бренд-сесії з 12.00 до 13.30, під час якої членів молодіжної міжнародної делегації «Євроавтобусу» було долучено до обговорення питання «Що може бути брендом Кролевця?». Активну участь в обговоренні взяли Блажей Зайонц та Лукаш Цудни. Під час бренд-сесії було презентовано путівник по місту Кролевець, який було ініційовано місцевою молоддю ще на тренінгу 01.04.11.
А в час між цими заходами відбулась толока, метою якої стало наведення порядку на волейбольному майданчику ВПУ. Всі учасники (24 особи) з завзяттям поставились до виконання нескладної роботи (очищення поверхні майданчику від бур’яну з застосуванням лопат, цапок, граблів. Година, відведена на цю роботу, пролетіла дуже швидко.
Для того, щоб оцінити рівень виконання місії «Євроавтобусу-4» в м. Кролевець Сумської області, потрібен час який проявить реальні результати у вигляді конкретних ініціатив з боку молоді, спрямованих на розвиток території. Проект – своєрідне засаджування поля, поля молодіжної активності. Потрібне терпіння та комплекс певних зусиль, аби дочекатися плодів-сходів, з’ясувати рівень корисності участі громади міста в проекті. І це – об’єктивний стан, прирорднє явище. Але вже сьогодні можна з усією відповідальністю заявити про те, що місцеву молодь вдалось активізувати цим приїздом, вдалося формалізувати актив для підготовки та подальшу ініціативу, спрямовану на виконання місії проекту в м. Кролевець. А це дає шанси на те, що молодь зможе і в подальшому ініціювати ідеї, спрямовані на розвиток території, забезпечувати ресурсний супровід їх реалізації (фінансування, організація взаємодії, волонтерський ресурс тощо).

Далі декілька рядків для суб’єктивної оцінки. На мою думку, місто стало кращим після візиту «Євроавтобусу», стали щирішими мешканці, стало більше людей, які не задаватимуть питань на кшталт «А що мені від цього буде?». Це дуже корисне зрушення, бо дуже прикро чути такі (і подібні, як то «А що буде від проекту місту?») запитання, які з одного боку трохи схожі на жарт, але невіра, яка блукає в очах того, хто запитує, видає якесь хиже та паразитичне ставлення до життя в цілому… Потрібно самому вносити свою лепту в загальну справу – отоді й віддача та результат буде видно, бо виданий завдяки й твоїм, друже, зусиллям! Все, що роблять інші – малопомітне, на жаль. Придивляйся та долучайся до роботи! В чергове зрозуміла, на скільки безглуздо використовувати адміністративний ресурс. Маю на увазі – забезпечення масовості на заходах проекту через районо. Прикро, але поки що це реалії, з якими маємо миритись. Не готові поки що наші люди (принаймні - більшість з громадян міста) до сприйняття волонтерства душею. Також потрібно відмітити, що багато активної молоді старшокласники-випускники не змогли взяти участь в проекті через збіг з підготовкою та участю у випускних екзаменах. Знову ж таки – це суб’єктивний чинник, але: факт є факт. Через екзамени 26 травня в 11 класі декілька членів молодіжного активу відмовились від участі в роботі, яка їм була дуже цікавою.
Європейці були дуже стомленими. На жаль, але це відчувалось навіть після ночівлі. Кролевець - остання зупинка на маршруті. Зрозуміло, бо навіть професійні футболісти не грають частіше ніж 1 раз на три дні. Недоречно бути втомленим з огляду на необхідність досягнення максимального результату через спілкування. Особливо, коли мова йде про публічну діяльність (проведення тренінгів, спілкування в родинах та з молодіжним активом тощо). Можливо, хтось і занизив для себе планку через це, але ми, кролевчани, хотіли максимуму. Ми його прагнули, не зважаючи на дощ. Все одно, впевнена, що й результат, який досягнуто – прорив для міста, для його громади! І це правда, бо щирість породжує синергію бажання жити краще, активніше, прагнути більшого, аніж просте виконання "обов’язкової програми", що традиційно з року в рік виконується в рамках учбового закладу.

понеділок, 30 травня 2011 р.

На згадку про Євроавтобус-4...


Від імені молоді м. Кролевець, громади міста загалом дякуємо за допомогу та підтримку процесу реалізації програми міжнародного молодіжного проекту «Євроавтобус-4: Молодь Європи – українським громадам» в місті КРОЛЕВЕЦЬ, Сумська область:

- Концерн «Укрросметал» (м. Суми);
- Сумський обласний благодійний фонд «Благовіст»;
- Кролевецька районна державна адміністрація;
- Кролевецька районна рада;
- Кролевецька міська рада;
- Кролевецьке ВПУ;
- Кролевецький районний Будинок дітей та юнацтва;
- Клініка дружня до молоді Кролевецької ЦРЛ;
- Відділ культури Кролевецької райдержадміністрації;
- Відділ молоді та спорту Кролевецької райдержадміністрації;
- Відділ освіти Кролевецької райдержадміністрації;
- Кролевецький районний центр соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді;
- Кролевецький районний краєзнавчий музей;
- Кролевецька районна станція юних натуралістів;
- КП «Здоров’я»;
- ДП «Кролевецьке лісомисливське господарство»;
- ГНПУ;
- СШ№ 1;
- СШ№ 3;
- ЗОШ№ 5;
- Редакція газети «Кролевецький вісник»;
- Газета «Благовіст» СОБФ «Благовіст» (м. Суми);
- ФОП Велесь Володимир Дмитрович та Тетяна Миколаївна;
- ФОП Котлубай С.І.;
- ФОП Коваль М.І.;
- ФОП Кащеєв Є.А.;
- ФОП Камінський О.А.;
- ФОП Мирополець В.Д.;
- ФОП Коренчук В.І.;
- ФОП Нечет М.;
- Куриленки Володимир та Анна;
- Літвінчук Анджей (Польща);
- Глушко В.І.;
- Тищенко Оксана;
- Макаровець Юлія;
- Кулик Анна
- Василенко Віталіна;
- Боднар Анна;
- Єлагіна Антоніна;
- Дерискиба Андрій;
- Федоренко Наталія;
- Пефтієв Дмитро;
- Демченко Марина;
- Майдан Олексій;
- всім іншим, хто так чи інакше був причетний до реалізації програми проекту!!!

понеділок, 23 травня 2011 р.

«Ми дуже подібні, бо сусіди»


(за мотивами перебування у Варшаві, травень 2011 року. Адаптований варіант ессе Любивого Володимира)

"Нас єднає більше, аніж спільне проведення ЄВРО-2012, безумовно великого свята європейського футболу, що має стати подією світового масштабу вже наступного року. Те, що Україна є співорганізатором футбольного форуму найвищого рівня дозволяє більш прискіпливо подивитись на можливості, які постають внаслідок цього.
Неоднозначне трактування історичного минулого, яке є спільним, бо Україна та Польща держави-сусіди, додає бажання більше та на власні очі дізнатись про те, що було колись у сивій давнині, вірно оцінити динамічне сьогодення та заглянути у майбутнє аби сміливо використати можливість змінитися на краще. Легенда про те, що Кролевець був заснований на початку ХVІІ сторіччя польським королем на стільки красива та цікава, що відкриває реальну перспективу для розвитку локальної брендоутворюючої концепції, яка може забезпечити успішне просування іміджу міста, надає можливість вже сьогодні везти пошук співпраці на рівні муніципалітетів української та польської сторін, укладати угоди про побратимські стосунки, робити їх дієвим механізмом на шляху взаємовигідного співробітництва в різноманітних галузях суспільного життя.
Відразу відзначу факт, що приємно вразив через декілька годин після перетину польського кордону, а саме: напис на стіні старовинного будинку в Любліні, який було нескладно прочитати не зважаючи на те, що написаний він латиною – «Кролевець», поруч з назвами інших польських міст. Цікаво, що угледіли цей факт учасники нашої делегації, які вже до цього були мною ознайомлені з тим, що моє рідне місто має польські коріння. На скільки я розумію, раніше нинішній Калінінград (Росія) був польським (прусським) містом і саме його ймення звучало як «Кролевець» на польській мові…
Згідно з умовами проекту…, старт руху по маршруту мав бути даний в Варшаві (Польща) участю в Параді Шумана на День Європи, 07.05.11. Тому делегація … провела в столиці Польщі три насичені дні, які дозволили краще познайомитись один з одним, визначити детальний план програми проекту,... На базі Варшавського університету відбулась серія тренінгів, після яких учасники отримали чітке уявлення про те, що саме має відбутись під час реалізації проекту і які цілі будуть досягнуті.
Поряд з цим, достатній час було відведено організаторами проекту знайомству з містами, в яких зупинявся автобус, а це – Люблін (06.05.11), Варшава (06-08.05.11) та Львів (09.05.11). Сподіваюсь, що будуть цікавими враження, які спливли після насиченої робочої подорожі в наслідок первинного аналізу побаченого.

Писати про чистоту на вулицях, яка вражає своєю ідеальністю (перехрестя у Варшаві немов би вимиті з пральним порошком, пилу просто немає, що відображається на чорних лакованих черевиках) та якоюсь особливою організацією життя, намагатись зрозуміти «За рахунок чого?» не буду, бо цей соціальний парадокс (не зрозумілий українцям, на жаль) базується на готовності населення виконувати певні правила, що продиктовані ментальним сприйняттям сутності культури та високого рівня самосвідомості населення, яке базується на високих стандартах життя. Вражає те, що на рівні населених пунктів (житлових будинків) автотраса відгороджена захисними щитами, на яких намальовані птахи. Як пояснили, для того, щоб справжні птахи не розбивались через зіткнення з прозорим пластиком захисного щита. Справа в тому, що відповідно до встановлених стандартів, рівень шуму від автотрас впливає на комфорт проживаючих поряд людей, тому й встановлюються захисні смуги протяжністю від декількох десятків метрів до одного і більше кілометрів.

…Люблін зустрів ранішньою прохолодою. Суботній ранок робив вулиці міста пустинними. Рідкі перехожі практично не звертали уваги на ватагу іноземців, бо українці є частими гостями сусідньої країни, до яких звикли місцеві жителі. Великий замок на пагорбі, довгі сходи, чудовий краєвид на старий Люблін. Близько 10 мільйонів євро витрачено спільно державою та місцевою громадою на реставрацію замку. Гуляючи вулицями міста, час від часу зупиняємось, аби обмінятись декількома словами з місцевими жителями, які зупиняються почувши українську мову. Вдивляються в очі і ставлять якісь дитячі запитання на зразок: «Як там Янукович?» Звісно, що людям виявляючим цікавість, вже за 60 років. Вони ще пам’ятають життя за часів перебування Польщі в соціалістичному таборі та існування СРСР. Звідси й пристойне знання російської або української мов.
Як Люблін так і Варшава вразили масштабом реставрації старих будівель, історичних пам’яток, новими модерновими елементами вуличної інфраструктури. Проте, на цьому фоні, не зважаючи на відсутність значного сучасного будівництва в місті та глобальної реставрації старих будівель, наш Львів не те, що не губиться, а навіть виглядає більш виграшно через те, що менше нагадує нафарбовану наречену, а залишається містом-химерою, яке має значне історичне минуле з правильно розставленими акцентами у вигляді архітектурних шедеврів, таким собі містом-паном, який обирає каву за смаком. Ремонт задля збереження і ремонт через бажання комусь сподобатись – різні речі. Все одно, Варшава залишиться Варшавою, так само як і Львів – Львовом. А об’єднуючим є те, що ці міста (і містяни) на протязі довгого історичного періоду перебували (і перебувають) під впливом західної культури, тривалий час були містами однієї держави.
Площа «Ринок» у Варшаві – немов би з прекрасної театральної вистави. Все, що відбувається на ній змушує тамувати подих. Кожний крок дається з зусиллям через бажання затриматись назавжди серед іграшкових принад старовинної архітектури та підпорядкований єдиній меті – не порушити чарівний казковий сон. Цікаво, а хто нині живе в цих будинках, вікна яких дивляться на фонтан та озброєну мечем русалку, яка його прикрашає? Як ці будинки опалюються і чи придатні вони для життя взимку через невідповідність вимогам сучасної теплоізоляції? А вода та каналізація? Чи все як в минулому (ХVI-XVII сторіччях)? Уявляю, як довго вдивлявся б силуети перехожих, що проходили б через площу, як натхненно намагався б знайти в обличчі випадково вихоплених з натовпу людей старих знайомих, якби мав квартиру, чи бодай кімнату в одному з цих різнокольорових старовинних будинків…

Вечір. Ми довго блукали вулицями Варшави, наповненими сутінками. Парк Пілсудського зачинений. Перспектива дощу не лякає, бо він буде однозначно теплим. Йдемо далі, вниз. Зупиняємось, перейшовши вулицю, біля невеличкого кафе, вмонтованого в житлову будівлю. Нас – біля двадцяти. Хтось заходить аби з’ясувати перспективу випити кави всім разом. Через п’ять хвилин ми вже за столами, які з’єднані посеред кафе люб’язним господарем. Біля вікон за столиками сидять поляки, але здається, що вони не звертають уваги на гамірну компанію. Толерантність на побутовому рівні. Ми п’ємо напої, які кожен обрав собі. Я насолоджуюсь зеленим чаєм і намагаюсь зрозуміти хід подій на світовій першості по хокею, матч з якої транслюється на одному з каналів польського телебачення. Великий плазмовий телевізор, на жаль, дуже далеко від мене, тому мої спроби сконцентруватись на перебігу подій на льоду марні. Починаю бесіду з сусідом про враження та відчуття від подорожей останніх днів, насичених цікавими особистими відкриттями. Так спливає понад година часу. Йдемо до готелю майже нічною Варшавою. Надворі стало прохолодно. Початок вічного травня.

Відчуття свята. Поляки завзято святкують День Європи, який перетворюється в своєрідний карнавал, що об’єднує народ в бажанні ідентифікувати себе як частина великої Європи. Парад Шумана (названий на честь ідеолога Євросоюзу, колишнього прем’єр-міністра Франції) яскравими барвами антуражу та чудовим весняним настроєм акцентовано і в той же час не нав’язливо вказує на причини такого ентузіазму. Вони (причини) базуються на впевненості в завтрашньому дні, пріоритеті демократичних цінностей та гордості за свою історію, яка в новітньому періоді дуже повчальна для України з точки зору помилок та перемог на шляху до Євросоюзу.
Атмосфера свята проникає в приміщення кафе-клубу «Гравітація». Тут вам запропонують гарний обід, вечерю, яка закінчиться ароматом якісної кави з молоком. Так сталося й з нами. На фронтальній стіні головного залу закладу серія картин, які об’єднані темою «Про кота». На першій такий собі герой – свійський кіт, який вийшов погуляти великим містом. Наступне полотно зображає нашого героя в пошуку серед вулиць якихось цікавостей. Третя і наступні картини показують шлях кота від споглядання на собі подібних до жінок і, врешті решт, сп’яніння від … зрозуміло чого. Віриться, що все ж таки через цікаву котячу пригоду нічним містом.
Жити краще всього ці декілька днів в готелі під об’єднуючою назвою «Старт», проте їх три дев’ятиповерхові будівлі, що раніше були гуртожитками. Зараз же це економ-готелі: «Партос» (три зірки), «Араміс» та «Атос» (однозіркові). Вартість проживання на добу – 60 злотих (на гривні – десь близько 200 грн.). Для того, щоб зрозуміти, що ціна більш ніж прийнятна для громадян Євросоюзу, необхідно відмітити, що середня заробітна плата в Польщі – 1200 доларів США. Кімнати в готелі затишні, ліжка комфортні. Є в номері телевізор, душ, туалет. Умови дозволяють належним чином відпочити і підготуватись до занять.
Наступне те, що вразило – Варшавський університет, який розташований на центральній вулиці. Кампус є парковою зоною, а сам архітектурний комплекс – історичною пам’яткою. Квітуча та пахуча камелія на вході в учбовий корпус, небагато весняного дощу під звук рок-фестивалю на честь Дня Європи зовні та затишні аудиторії з високими стелями і великими вікнами створили незабутній коктейль під назвою «Альма матір польська». Цікаво, що українські студенти можуть отримати право завершення навчання в Варшавському університеті, перемігши в конкурсному відборі по стипендіальній програмі.
І все ж, декілька зауважень про підготовку до Євро-2012. З відкритої тераси одного з варшавських кафе можна було помітити в далині силует нового стадіону, чаша якого вже фактично завершена. А це говорить про те, що через 2-3 місяці стадіон буде готовий прийняти футбольний матч. На жаль, мало хто потрапить на стадіони Євро-2012. Квитки розкуплені задовго до початку. А в телевізорі все неживе та несправжнє…

Львів не такий блискучий та відремонтований, але від центральної його частини лине просто вражаюча енергія минулого через силуети будівель, обличчя пам’ятників, в яких невиразна туга за тим, що минулого не повернеш. Сутінки надають місту особливої магічності, воно немов оживає і здається, що ось-ось заворушаться постаті на величних соборах, зробить крок кам’яний герой львівських вулиць, піде відлуння його кроків по бруківці і трохи налякає людину, яка вперше опинилась в місті. Театр тіней. Вистава не починається через те, що сутінки якось ліниво опускаються на місто. Чверть на десяту. Ведуча оголошує початок. Глядачі, що розмістились в імпровізованому партері на стільцях з тканинними накидками синього кольору, поринають в дивовижний світ музики та тіней, який повідає цікаві легенди, які прикрашають минуле та сьогоднішнє життя львів’ян.
Темрява трохи бентежить, але перехожі чітко орієнтують серед чисельних вуличок старого міста. Трамвай, напівпорожній і немов би трохи стомлений, принесе вас прямісінько до півночі. А я маршруткою…
Якщо б не почув своїми вухами, то не згадав би про те, що колись вже багато разів чув з вуст інших людей, які посвідчені в тонкощі львівських ментальних особливостей. Сидячі на лавці в парку біля залізничного вокзалу, одна з учасниць нашої делегації зробила на російській мові зауваження дівчині, яка палила. А та відповіла: «Я не розумію російської мови…» Прийшлось допомогти на українській мові молодій дівчині з цигаркою зорієнтуватись та відійти з цигаркою кудись подалі. Це лише штрих, який одначе доповнює картину вражень від міст, в яких побував на початку травня 2011 року...
Найбільше радий з того, що маю в своєму альбомі фотографію костьолу, що освічений вечірнім сонцем! Розумію, що тільки заради цього кадру довго блукав Львовом, містом, яке лагідне і несамовите одночасно.
В вагоні, в якому повертався додому зі Львова, напроти мене сиділи молоді люди з Москви. Жваво спілкувались, поїдаючи вареники, що купили на пероні в Конотопі. Говорили про мандри світом, які останнім часом здійснили. Згадали Абхазію, Камбоджу, Емірати… Торкнулись походу в ресторан у Києві. Щось там не склалось з замовленням столику. Були обурені обслуговуванням, бо прийшлось змінювати декілька місць сидіння… «Эти хохлы наглые…» стало резумуючим під моїми роздумами про те, що не люблять у Львові російськомовних гостей… Здається, що на ментальному рівні все давно вже по полицям і щось намагатись змінити означає розворушити бджіл у вулику.

«Польща. Україна. Росія.» Саме так подорожуючий відмітить для себе зміну країн у вікні літака, пролітаючи на схід. «Росія. Україна. Польща» - такий маршрут матиме той, хто полетить зі сходу на захід. У всякому разі – Україна посередині і в першому, і в другому випадку. Вісь, що з’єднує схід та захід, пронизує нашу країни і в цьому наша національна карма, якщо хочете. В цьому сутність розуміння місця та місії України, орієнтири стратегічної політики власної ідентифікації та самовизначення. Саме так, не інакше. З Кролевця рукою подати до Курська… А що там?.."

вівторок, 17 травня 2011 р.

ПОСЛИ ЄС НА БОРТУ У ЄВРОАВТОБУСУ!


15-го травня 2011 в м. Баштанка Миколаївської області відбулася зустріч учасників проекту “Євроавтобус-4” і послів країн Європейського Союзу. На зустрічі йшлося про можливості розвитку молодіжного руху і євроінтеграційних ініціатив в Україні.

В ході офіційної подорожі при проведенні Днів Європи в Україні до Баштанки завітали посли з чотирьох країн-членів Європейського Союзу: Бельгії, Латвії, Нідерландів та Франції, а також делегати ОБСЄ і Представництва ЄС в Україні. Метою їхнього візиту стала участь у круглому столі із учасниками проекту «Євроавтобус-4», місцевою молоддю та волонтерами та обговорення перспектив подальшої діяльності і успіхів існуючих проектів.

В рамках круглого столу відбулась презентація проекту “Євроавтобус-4” і обговорення проблем, що панують в молодіжному середовищі України на теми громадської активності, волонтерства та участі української молоді в міжнародних проектах із країнами ЄС і світу. Учасники проекту презентували свій досвід реалізації подібних ініціатив, а учасники із країн ЄС поділилися враженнями про роботу і спілкування із місцевою молоддю.

По закінченні круглого столу організатори і учасники проекту «Євроавтобус-4» разом із делегатами і послами завітали на борт «Євроавтобусу» і здійснили невеличку подорож містом разом із місцевою молоддю, та волонтерами, щоб відчути дух проекту. Член Представництва ЄС в Україні Золтан Салаї зазначив, що в Євроавтобусі панує дружня атмосфера і закликав всіх почувати себе як вдома.

В результаті круглого столу учасники місії послів і волонтерів проекту “Євроавтобус-4” досягли домовленостей щодо подальшої співпраці. Серед інших ініціатив було обговорено створення Молодіжного Представництва Європейського Союзу в Україні. Учасники круглого столу досягли висновку про необхідність мотивації молоді до проактивної позиції та її поінформованості щодо можливостей громадської активності та волонтерства.

“Ми раді бачити таку зацікавленість проектом «Євроавтобус-4». І вдячні за бажання європейських країн проводити міжкультурний діалог і розвивати роботу в сфері молодіжної політики щодо інтеграції в ЄС. Я впевнена, що одну з найважливіших ролей у цьому відіграє поширення якомога більшої кількості інформації про Європейський Союз та можливості громадської активності і волонтерства”,- промовила головний координатор проекту «Євроавтобус-4», Дарина Барсукова у промові до Марії Юрікової, радника-посланника та Заступника Голови Представництва ЄС в Україні.

Нагадаємо, що в рамках проекту “Євроавтобус” вже вчетверте 12 молодих людей із країн ЄС і України беруть участь у тритижневій подорожі Україною та проводять заходи, спрямовані на руйнування стереотипів жителів України і Європейського союзу щодо одне одного. Під час туру проекту «Євроавтобус-4» проводиться ряд тренінгів, семінарів, святкування Днів Європи в 12-ти населених пунктах України і реалізація міні-ініціатив, запропонованих місцевою молоддю. Подорож розпочалася 7-го травня на Параді Шумана у Варшаві і завершиться 27-го травня в Києві після відвідин 11-ти населених пунктів у 8-ми областях України.

Метою проекту «Євроавтобус-4: молодь Європи – українським громадам», що здійснюється харківським осередком молодіжної організації «Фундація Регіональних Ініціатив» за підтримки Міжнародного Фонду «Відродження» є громадська активізація молоді із невеличких, міст, містечок та селищ України та ліквідація слабкої поінформованості жителів України і Європейського союзу одне про одного.
Детальніше про програму можна дізнатись на сайті www.irf.ua

Контакти автора прес-релізу: iurii.sulima@gmail.com
прізвище, ім'я, телефон: Юрій Сулима , +380634753561

середа, 27 квітня 2011 р.

Акція «Касетне доміно до Дня Європи» - перший кролевецький флеш-моб


Флеш-моб – залучення чисельних громадян до збору відеокасет для акції в кількості 410 штук. Чому саме 410? Тому, що акція присвячується 410 річниці з дня утворення міста Кролевець і полягає в вибудові ланцюгу з відеокасет, який від торкання першої надасть доміно-ефект та шалений емоційний ефект від дітей та молоді, присутніх мешканців міста.
Касети можуть повертатися після проведення акції, але для цього мають бути помічені певним чином для ідентифікації належності (власника).

В акції беруть участь 10 команд по три особи (діти, учні з числа гуртківців БДЮ тощо). Їх задача на своєму відрізку (попередньо визначаються організаторами на дитячому гральному майданчику) поставити одна за одною на відстані 12-15 см одна від іншої відеокасети в кількості 40 шт. Ще 10 відеокасет для з’єднання ланок.
Ведучий акції дає старт для початку встановлення відеокасет учасникам команд. Фіксує першу, другу та третю команди, які першими справляться з завданням. Три перші команди отримають призи від організаторів.
З’єднання буде робити команда (кожен з 10, крім капітана, поставить по одній відеокасеті для зєднання в загальний ланцюг 10 міні-ланцюгів з 40 відеокасет) переможниця футбольного мікст-матчу за участю іноземців-волонтерів проекту "Євроавтобус-4" (молоді європейці) та нашої молоді, який пройде на міському стадіоні після фінальної гри на Кубок «Благовісту» 25 травня 2011 року. Капітан же команди переможниці (з 11 чоловік) запустить доміно-ефект з 410 відеокасет, що символізують 410 років з дня заснування міста Кролевець.

Отже, оголошення флеш-мобу «410 відеокасет – 410 років місту»

Шановні друзі! Для того, аби провести цікаву дитячо-молодіжну акцію на міському стадіоні 25 травня 2011 року, в день, коли в місті перебуватиме міжнародна молодіжна делегація «Євроавтобусу-4»,в День Європи, потрібно зібрати 410 відеокасет, які після акції можуть бути повернуті організаторами за вимогою власників. Можливо, хтось і не забажає їх повернення, оскільки відеокасети, на жаль, – вчорашній день!
У всякому випадку, флеш-моб вже оголошений. Минуло близько місяця з дня оголошення, а касет не так багато. Всього до 10% від потреби! Перші сорок касет вже є. Їх люб’язно надав Володимир Любивий, місцевий координатор соціальних проектів СОБФ «Благовіст». Хто наступний? Приносьте потрібний для проведення акції непотріб у вигляді цілих відеокасет до Районного Будинку дітей та юнацтва та здавайте під розписку представнику БДЮ (вул. Комсомольська, 16, тел. 95561). Кількість не має значення, але не забувайте, що для акції потрібно зібрати 410 шт. Імена учасників буде знати все місто!
Підтримай ініціативу та реалізуй спробу мобілізуватися!

субота, 16 квітня 2011 р.

Молодіжні очікування від проекту «Євроавтобус-4»


Той факт, що Кролевецький район має одну з найобдарованіших молодіжних когорт, не є секретом, бо щорічні результати участі в освітянських та спортивних олімпіадах обласного рівня (і не тільки, бо існують приклади успішності на національному рівні), в різних конкурсах та змаганнях мистецького характеру доводять, що наші старшокласники та студенти кращі в області. Розумію, що «кожний кулик хвалить своє болото», але ця теза не є аксіомою, скоріше – авансом задля формування передумов активного включення в громадську діяльність через участь в молодіжному міжнародному проекту «Євроавтобус-4».

Розраховувати на те, що неодмінно вся місцева молодь сприйме ініціативу харківської молодіжної громадської організації «ХОМО ФРІ» на «ура» не варто, бо кількісний показник долучення молоді не є критерієм ефективності виконання місії проекту «Євроавтобус-4». Мова йде про якість використання наданої (створеної організаторами) можливості спілкування з молоддю з Євросоюзу, яка складає міжнародний екіпаж автобуса, що націлене на продовження комунікативного діалогу та дружніх стосунків після дводенного перебування делегації в Кролевці.

З метою визначення стартових позицій протягом трьох тижнів (з 26.03 по 15.04) ініціативною групою було проведене анкетування старшокласників м. Кролевець, що складалось з питань, орієнтуючих на потенційну можливість особистого долучення до участі в проектній програмі, яка має на меті здійснення ініційованих кролевецькою молоддю міні-проектів, вирішення місцевих проблемних питань (благоустрій, мобілізація соціальної активності задля створення умов для самореалізації та удосконалення умов проживання і місті тощо).

Приводимо результати:
Загальна кількість учасників анкетування: 154

Готові до участі на 100 %: 32 осіб
з них дівчата – 21 (66%)

Готові до участі на 50%: 53 осіб
з них: дівчата – 28 (53%)

Готові на 0% (неготові): 69 осіб;
з них: дівчата – 35 (51 %)

До прибуття міжнародної молодіжної делегації «Євроавтобус-4» в Кролевець залишилось 39 днів. До нас приїдуть 12 представників молоді Євросоюзу:

1. Андре Сіда Мокану (Румунія)
2. Блазей Заяц (Польща)
3. Денес Пал (Угорщина)
4. Федеріко Поццоні (Італія)
5. Язепс Круковскіс (Латвія)
6. Катерина Кравчук (Україна)
7. Лукаш Цудни (Польща)
8. Мартіна Кюнер (Німеччина)
9. Маттео Каццулані (Італія)
10. Ніка Фарнворс (Великобританія)
11. Вероніка Сенкуте (Литва)
12. Урбан Якса (Словенія)
Як ставляться до проекту місцеві студенти буде визначено протягом наступного тижня. Нам же залишається очікувати позитивних вражень від учасників після проведення проектних заходів 24-26.05.11.

пʼятниця, 1 квітня 2011 р.

День народження генія


Саме 1 квітня народився Олекса Грищенко - визнаний майстер, геніальна особистість, бо мав талант, доведений до досконалості в багатьох сферах мистецтва. 1887 рік - рік народження нашого видатного земляка, людини, яка своєю творчістю та громадською позицією наближає сьогоднішню Україну до Європи.

Олекса Грищенко народився в Кролевці, як художник сформувався в Росії. Став всесвітньо відомим майстром у Франції. Його картини прикрашають колекції (музейні та приватні) по всьому світу. 128 років з дня народження Олекси Грищенка. Маємо про це знати. Розуміти. Пам'ятати, аби з впевненістю дивитись у майбутнє України. Зі святом!

На фото: робота Олекси Грищенка "Морський краєвид Ліль Рус", 60-ті роки ХХ сторіччя (виставка картин в "Українському Домі", м. Київ, 2009 рік).

неділя, 27 березня 2011 р.

Чи здатна наша молодь бути соціально активною?


Молодь складає третю частину громади. Вона генерує та реалізує ідеї. Рух притаманний саме молодим. Волонтерський рух, як ініціатива та спосіб виявлення соціальної активності, сприймається як додаткове безоплатне навантаження, яке навряд чи здатне бути насправді суспільно корисним. Зрозуміло, що активно діяти в цьому напрямку здатні лише соціально відповідальні люди, які ставлять громадські проблеми на одному щаблі з проблемами родинними. Зовсім не обов’язково мати значні статки для того, аби брати участь в громадському житті через участь в волонтерському русі, підтримувати ту чи іншу громадську організацію. Навпаки, більшу активність проявляють або студенти, або пенсіонери, тобто люди, які не відносяться до заможних. Чи можливий успіх через громадську роботу, як головний мотиваційний чинник соціальної активності?

Справа мотивації до волонтерства, участі в діяльності громадянського суспільства через членство або підтримку певної (певних) громадської організації складна, потребує розвинутого лідерства як соціального феномена, тобто – наявності когорти людей, що можуть покликати за собою власним прикладом, власною ініціативою-дією. «Роби як я!» - гасло, яке діяло в минулі часи, має діяти і сьогодні. Мотивацією стає розуміння того, що без належного сприйняття та спільної підтримки ідеї розвитку території, на якій живеш, через постійну участь у поступальному вирішенні проблем громади внаслідок добровільної діяльності неможливо бути успішним. Людиною (молодою людиною) рухає потреба в самореалізації та необхідність забезпечення виживання особисто себе та своєї родини. Таким є правило цивілізації, що розвинута тисячоріччями існування людства. Чи можливе поєднання якісних умов життя та активної участі в громадській роботі? Безперечно, так за умов функціонування ефективного сектору недержавних громадських організацій.

Як сформулювати п’ять (сім, десять, дев’яносто три) проблем, які має вирішити молодь Кролевця з цією метою?
Перша – організаційна, полягає в тому, що молодіжний громадський рух в місті та районі фактично розвивається в рамках учбових закладів, в яких навчаються молоді люди. Це добре, але соціальний ефект від діяльності вузьких громадських об’єднань низький та не розвинутий по формі до рівня загальногромадського. Низький рівень активності діючих місцевих молодіжних організацій, відсутність ефективно діючих представництв (осередків) неполітичних громадських організацій в місті (районі) є проявом організаційної проблеми в молодіжному середовищі громади.
Друга – особистісна, зводиться до здатності окремою молодою особою проявити в собі лідерські якості, стати прикладом соціально відповідальної свідомої людини молодого віку. Чи можемо сьогодні стверджувати, що місто наповнене молодими лідерами? Хто знає про те, що поруч з ним є молодий лідер (лідерка)?
Третя – орієнтаційна, вказує на складність визначення пріоритетів в системі цінностей, формуючих мету соціальної активності. Політична діяльність, пов’язана з отриманням владних ресурсів, не завжди орієнтована на суспільний розвиток, зазвичай політичні цілі передбачають захват (прихід до) влади та її утримання в результаті демократичного вибору більшості громадян. Така мета як основна серед молодіжного середовища навряд чи доцільна для локального рівня організації суспільства. Громада потребує розвитку та зростання соціальних стандартів. Хто перебуває при владі для громади не головне, головне – якість життя в результаті діяльності влади, що набуває зазвичай чітко визначеного партійного спрямування в наслідок перемоги у демократичному змаганні різних політичних платформ суспільства. Тому, політична активність молоді не може бути головним показником розвитку соціальної відповідальності та активності загалом. Потрібно вказувати інший шлях для реалізації намірів створення якісних умов проживання на території, де народився, отримав освіту, де живуть твої батьки, народжуються діти. Це – справа для реалізації молодіжними лідерами, якщо такі існують в місті (районі).
Четверта – конкретна, що пов’язана з тим чи іншим сектором громадської інфраструктури (від функціонування тих чи інших суспільних інституцій громади до стану екології, економіки, місцевого самоврядування, житлово-комунального господарства, умов для дозвілля тощо). Тут – скільки людей, стільки й думок, тому перераховувати існуючі проблеми в цьому сенсі просто безглуздо. Ми бачимо, що живемо не в кращих умовах, які потребують докладання зусиль для суспільних трансформацій здатних вирішувати проблему на причинному, а не наслідковому рівні. Розпочати потрібно з себе: що я можу? Чому зроблю саме це? Чи підтримає мене ближній? Від індивідуальної ініціативи до співпраці в рамках невеликої групи небайдужих представників громади. З цього починається активний суспільно-громадський рух.
П’яте – проблема зворотної комунікації, публічності та інформаційного обміну в середині громади. Мають бути створені формально-матеріальні умови забезпечення висвітлення корисних дій, кращих практик в межах вузьких молодіжних груп, підтримка та пропаганда молодих лідерів та активістів. Громадські зв’язки як наука вчать ефективним методикам та механізмам забезпечення просування по цьому складному шляху (PR-технології зі знаком «+» та знаком «-»).

І на останок. Громадський молодіжний рух (участь в роботі молодіжних організацій, волонтерстві) – не бізнес. Але в ньому можуть брати участь бізнесмени. Громадський молодіжний рух – не політика, але підтримувати його можуть політики. Громадський молодіжний рух – це не ти, але без тебе та твоїх друзів він не стане ефективним. Молодіжний громадський рух – найефективніший спосіб активізації громадянського суспільства окремо взятої території. Розвинути його неможливо без двох речей – спільного фінансування заходів (проектів, акцій тощо) та волонтерства. Способи пошуку формування фондів фінансових та людських ресурсів загально відомі. Америки в цьому напрямку не відкриєш, але місце для особливого креативу є завжди. Залишається мати лише бажання та певний хист (талант) для того, аби розпочати і стати ефективним.
Можливо, лідер саме ти? Не втрачай шанс! Починай вже з понеділка!