Ми звикли до критичного ставлення до життя, особливо, коли мова заходить про ініціативи, або взагалі про роботу (реальні справи). Часто й густо - шукаємо негатив, насолоджуючись при цьому духмяним ароматом скепсису у власному виконанні. А можливо, що така позиція - результат небажання щось зробити самому? Не для себе, а для суспільства. Тільки не говоріть про те, що безсилі... Просто, не до снаги.
Тому й маємо - переважно негативне ставлення до рівня та якості життя. Зважте - мова не про рівень доходів та його відповідність затратам для комфортного життя. Мова про те, що досить чекати, що хтось зробить кращим життя за тебе. Особливо бридко, коли знову й знову кивають на владу. Немов би вона - чарівник. Та все одно: влада є влада. Її головне завдання - не заважати прояву ініціативи громади. Допомагати реалізовувати наміри, що ведуть до вирішення проблем території...
Головне в житті - свобода. Свобода - бути ,відповідальним не лише за себе, а й за частину суспільного. Насправді, ми здатні вирішувати власні проблеми. Тому так багато містян, які навіть не знають, що існує міська рада. Не знають прізвища мера або голови райдержадміністрації... Добре це, чи погано? Думаю, що ліпше не знати, аніж перекладати свої проблеми на плечі чиновників, що мають вирішувати загальногромадські проблеми, а не бути "швидкою психдопомогою" та таким собі "Стариком Хаттабичем", що може все.
Парад позитиву триває. Порахуйте, скільки гарних нових справ зроблено за останні два місяці. А за літо? Стало краще? Авжеж, бо позитивне сприйняття життя робить людину щасливою.
Розуміємо себе, та тих, хто такий як ми.
На фото (сайт "Фототелеграф") "Титанік", 1911 рік.
Немає коментарів:
Дописати коментар