Рівень цивілізованості суспільства визначається по тому, як в цьому суспільстві ставляться до дітей та тварин. Що й говорити - і в тому, і в іншому випадку нам є куди рости, і що справляти, і було б дивним порівнювати дітей з тваринами, але доля правди в цьому є. Погодьтесь, що дитина, на очах якої від наглої смерті помирає тварина (яку або застрелили, або отруїли в рамках "очищення міста" від безпритульних тварин), в будь-якому випадку отримає психологічну травму. А якщо ми їй ще й розкажемо, що це неприємна, але необхідність, то нічого дивуватися, якщо з цієї дитини виросте байдужий або жорстокий дорослий. Замкнене коло. На Заході для безпритульних тварин створюють притулки, їх лікують, стерилізують (а отже, вони не зможуть примножити кількість тварин-"бомжів"). Потім їх або випускають знову на вулицю, надівши спеціальний ошийник, або прилаштовують в "добрі руки". У нас або відстрелюють, або труять. І те, і інше - зло, найстрашніше, що це не соромляться робити на очах у всіх, в тому числі, і дітей, від цього страждають домашні тварини, які випадково з'їдають отруєну приманку або потрапляють "не в те місце і не в той час".
Я розумію, що безпритульні тварини - це серйозна проблема. Собаки збиваються у зграї і становлять загрозу мешканцям міста. Коти, звісно, не будуть полювати на людей, але перенести лишай або сказ можуть.
Мене вражає інше - чому людей, які хочуть допомогти тваринам, які оббивають пороги в мерії, які підгодовують хвостатих безхатченків, у нашому суспільстві прийнято вважати несповна розуму. Звісно, набагато "розумніше" вийти на них з рушницею чи мішком отрути. Вел-ликого розуму справа!
Господарі, у яких є кішки, не завдають собі клопоту стерилізувати їх або годувати гормональними засобами, які регулюють народжуваність. Новонароджених кошенят або топлять, або просто викидають на вулицю. І я не знаю - що гірше.
У нашому дворі діти обладнали для кішки, яка народила кошенят, будиночок, годують її. Сусіди - спасибі їм велике - побурчали для годиться, та й самі почали приносити об'їдки. Каюсь - минулого тижня кількість кошенят збільшилось на одне через мене. Бо якась "добра душа" викинула крихітне кошеня на зупинці біля Центру зайнятості. Моєї байдужості не вистачило, щоб пройти мимо і не відгукнутись на відчайдушний плач. Я несла це кошеня в оберемку і картала саму себе. Дякувати сусідам - вони лише посміялися, дякувати кішці-мамі - прийняла знайду, як рідну. Але я про інше - кошенята виростуть, народять своїх і так може тривати до нескінченності. Мені б хотілося, щоб ці кошенята знайшли собі господарів. Адже багато хто з нас хоче мати пухнастого друга, але ніяк не може на це зважитись. І багато чого втрачає. Зупиніться біля кошеняти, яке викинули - дайте йому дім, їжу і турботу. Воно віддячить вам відданістю і любов'ю - тим, чого ви не купите ні за які гроші.
Напишіть мені - я допоможу знайти вам вірного друга. :)
Чудово, що є люди з таким добрим серцем! Значить життя прекрасне! І зовсім недобре, що реальність просто жорстока. Слабких не підтримує навіть природа. Діє (на жаль цього не змінити) закон відбору та виживання. І серед людей також. Але іншої позиції при вихованні дітей не має бути: не наступи на жучка, не вдарь кота і т.і.... На жаль, своїми ушима чув, як якась дівчинка полюбляла відкручувати кошенятам голови, а потім проводила ритуал поховання. Її вік 3-5 років. Таке життя, на жаль...
ВідповістиВидалити