На 65-му році раптово обірвалося життя Бориса Івановича Чернякова, доктора філологічних наук (1998), професора (1999), академіка АН вищої школи України (2000), завідувача кафедри електронних видань та медіадизайну Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, голови спеціалізованої вченої ради із захисту докторських дисертацій.
Народився він 24 квітня 1946 року в Кролевці (Сумська область) в учительській сім'ї. Закінчив місцеву середню школу № 5. Трудову діяльність розпочав токарем (19б4) на тамтешньому арматурному заводі. На журналістський шлях ставу 19б7 році, коли його першу 17-рядкову замітку «Лижний похід агітаторів» надрукувала Сумська обласна молодіжна газета «Червоний промінь». Відтак, матеріали зарясніли на сторінках Кролевецької районної газети «Маяк комунізму»: за два роки читачі побачили майже сто публікацій Бориса Чернякова, половина з яких - фотознімки.
Фотографуванням захоплювався зі шкільних років. Це заняття привело з цеху заводу до професійного фотопавільйону райпобуткомбінату, звідти - до Республіканського заочного технологічного технікуму, а у 1971 році - на штатну роботу до рідної «районки». А далі - навчання на відділенні журналістики Одеської ВПШ (1976), аспірантура КДУ ім. Тараса Шевченка (1980), достроковий захист дисертації.
Сам Борис Іванович про свій прихід у журналістику говорив: «Хтось іде до газетних шпальт через потяг до віршування, намагання доторкнутися до таїн літературної праці, зрідка трапляються й такі, хто тягнеться до можливості отримувати гонорарні перекази, у мене ж, як і в більшості авторів газети, шлях до неї веде від бажання знайти й утвердити своє громадянське обличчя - як природне продовження суспільної діяльності».
Такого ж ставлення до професії навчав усі роки й студентів-журналістів: «Журналістська діяльність навіть початкуючого автора - це насамперед робота, служіння справі, а зовсім не можливість задоволення власних авторських амбіцій чи меркантильних інтересів».
У наукових колах його знали як носія бібліографічної культури, готового в будь-яку секунду підказати, допомогти, порадити, часом іронічно, дошкульно й водночас толерантно покритикувати. І сам він у своїх працях дотримувався точності, вимагаючи цього від студентів, аспірантів, колег. Вражав своїми джерелознавчими знаннями, вивчивши не лише наукові праці з журналістики, а й науковий доробок істориків, педагогів, філологів, соціологів, психологів, філософів, політологів, кібернетиків і представників інших наук, які досліджували дотичні до соціальної комунікації проблеми.
Коло наукових інтересів Бориса Івановича вражало широтою: історія вітчизняної преси, журналістикознавство, літературознавство, впровадження новітніх масовокомунікаційних технологій, бібліографія тощо. Він автор майже 400 наукових та науково-методичних публікацій, з яких понад 90 окремих видань, у тому числі 30 бібліографічних покажчиків і б монографій. Темою життя стали дослідження з історії й теорії зображальної журналістики та ілюстрування періодичних видань. Про це його кандидатська і докторська дисертації, монографії, навчальні програми, бібліографічні покажчики, низка наукових, науково-популярних та публіцистичних статей. Він ніколи не зупинявся на досягнутому, до останнього дня працюючи над цією темою.
На жаль, вона залишилася незакінченою. Як і роботи по укладанню краєзнавчої бібліографії Кролевця, бібліографічних покажчиків Павла Кочури, Пилипа Рудя, Олекси Грищенка, Миколи Осипенка та інших видатних уродженців рушникового краю.
Мав особливо гостре (позитивне до найменших дрібниць) відчуття земляцтва: слово Сумщина, Кролевець для нього були як пароль, як ознака родинності, як код близької душі. Саме це спонукало його брати участь у створенні (кінець 1960-х - початок 1970-х), а потім багато років у доукомплектуванні фондів Кролевецького краєзнавчого музею; допомагати укладачам енциклопедичного довідника «Сумщина в іменах»; самотужки упорядкувати бібліографічний покажчик «Микола Лукаш» на 4605 позицій. Саме код земляцтва спонукав його допомагати і методично, і науково, і добрим словом Сумському державному університету у відкритті й становленні спеціальності «Журналістика»: методичною та науковою літературою, консультаціями викладачам, які готували до захисту дисертації. Він читав лекції нашим студентам та просто підтримував добрим словом. А слово Бориса Івановича вартувало не одного карата.
... Обірвався земний шлях журналіста, педагога, вченого, доброго друга. Відійшов у вічність Борис Іванович Черняков. Пухом Вам земля, земляче.
Професорсько-викладацький склад Сумського державного університету, студенти та викладачі кафедри журналістики СумДУ.
Газета "Сумщина" від 1 вересня 2010 року
Немає коментарів:
Дописати коментар