середа, 15 серпня 2012 р.

Олігарх-мажоритарник: аерофобія або стереотипний погляд на Вибори-2012

Для початку: хто такий «олігарх»? Визначення в Вікіпедії не влаштовує, так само як і зі словника іноземних слів. Чому? Тому що пробуємо розібратись з поняттям, зважаючи на конкретну проекцію (точніше – політологічну тінь) і не біда, що з ознаками стереотипності. Цікавимось для того, аби зорієнтуватись в ситуації на виборчому округу, до якого належить частина Кролевецького району (№ 159).
Отже, олігарх – це людина, а не горобець, яка має значні матеріальні статки та власні медіа-ресурси (вплив на громадську думку), особистий вплив (прямий або опосередкований) на політикум в масштабах держави. Що таке «значні статки»? Понад 100 мільйонів доларів? Можливо, бо все, що нижче цього рівня відносить учасника виборчого процесу до статусу «бізнесмена», а таке визначення свого статусу дуже дратує справжніх олігархів. Чим може обернутись перемога в виборах по мажоритарному округу саме такого кандидата? Якщо людина (бо не горобець) має незаперечні ознаки чесності (честь та моральні християнські цінності), то тоді вплив на територію має бути з вираженим позитивним відтінком. Сприймаємо так як сприймаємо. Радимо: ретельно придивіться до свого олігарха та визначте його сильні сторони. Слабкі місця, як відомо, утворюють негативні сприйняття перспективи, спробуйте зосередитись на позитиві (нехай і стереотипному) задля реальності досягнення значної спільної мети.
По-перше, зв’язки та імідж (репутація) олігарха, що впливає на оперативні рішення по відношенню до території, від якої депутат обраний. Відомо, що існує безліч проблемних питань, вирішити які на місцевому рівні просто неможливо. Ті ж самі інвестиції в виробничу сферу місцевої економіки (актуальнішого питання не придумаєш), або сприяння забезпеченню державного фінансування глобальних (за місцевими мірками) комунальних проектів. Наприклад: модернізація інженерних споруд та поліпшення матеріально-технічної бази місцевих підприємств житлово-комунальної сфери, будівництво доріг. По-друге, варто врахувати той факт, що багато залежатиме від якості організації комунікації між місцевою владою та депутатом-олігархом. Пасивна позиція місцевих лідерів практично не залишає шансів на використання цього позитиву, який зосереджений в самому статусі (можливостях) обранця від території. Бренд Кролевеччини потребує в просуванні та капіталізації, тобто – визначення вартості. Цей процес складний і тривалий, але – ефективний і дієвий на шляху створення сприятливого інвестиційного клімату території. Виборчий округ № 159 лише на чверть має кролевецьке наповнення (м. Кролевець та східна частина району), що вказує на наявність внутрішньої конкуренції між громадами за вплив на олігарха-депутата. Зрозуміло, що й результати виборів (як певна лояльність населення території) визначатимуть рівень інтегрування та співпраці після 28 жовтня 2012 року. Все інше – піар через дрібні акції (від будівництва дитячих майданчиків, подарунків у вигляді комплекту оргтехніки і до фінансування дрібних ремонтних проектів, таких як ремонт даху клубу або дитячого садку тощо), активна інформаційна та іміджева діяльність – скоріше шліфування, аніж формування каркасу механізму, який називається «Виконання передвиборчих обіцянок, себто – обов’язку «депутата-мажоритарника-олігарха». Чи не літак? У всякому випадку – не птиця. Факт.
Навряд чи буде громада відповідним чином (як це роблять бездомні собаки з добрими очима) реагувати на низькопробний піар, виражений в роздачі харчових подарунків, організації концертів, випуску агітаційних листівок, календариків тощо. Захоплення від романтики політичного процесу давно в минулому. Лише прагматизм та реальні зиски в масштабах економічних та соціальних трансформацій, що в перспективі позитивно торкнуться кожного громадянина території виборчого округу. Окремо можна говорити про сільські громади, які не можуть не бути вдячними за матеріально значущі для селян подарунки (радіо-мікрофони, комп’ютери, принтери або навіть якісний баян чи тромбон), бо багато що в селі залежить від організаторів масових культурно-мистецьких заходів (працівники клубів, бібліотек, школи), які без матеріально-технічного забезпечення немов би солдати без гвинтівки в окопі за 15 хвилин до атаки…
Замість підсумку: олігарх не ворог, олігарх – не друг. Олігарх – це олігарх, діяльність якого підпорядкована чіткому плану далеко не альтруїстського спрямування, дієвість же цієї діяльності по відношенню до громад території, від якої його обрано до Парламенту, залежить від активності самої громади та її лідерів (представників) в бажанні рухатись вперед, тобто – якісно змінюватись, розвиватись. Олігарх як реактивний двигун, що піднімає літак в небо. Та чи не побоїться громада зайняти місця в салоні? У кого аерофобія – на вихід. Для інших – квитки вже в продажу!
І ще – без курсу літають не лише горобці, бо вони домашні. Слово – не горобець. Літак – не горобець. Олігарх – не горобець також. Все не горобець, крім горобця. Думаймо! …Далі спробуємо розібратися (поміркувати письмово) в можливостях інших кандидатів, якщо вони є та будуть.

Немає коментарів:

Дописати коментар