понеділок, 16 листопада 2009 р.

Ессе на кролевецьку тему

Пори року в Кролевці

епіграф – А. Вівальді, П. Чайковський

Осінь-2005

Ніколи не була в Лондоні, але цієї осені тумани в Кролевці стояли такі, що позаздрили б навіть ті, хто жити не можуть без туманного Альбіону. Такий був імпресіонізм!

Є у нас на центральній площі кілька ліхтарів, які виконують швидше декоративну, аніж освітлювальну функцію. Так от, свою справу вони зробили – все місто ходило милуватися на їхнє світло крізь туман. Поряд з ними якась наївна душа встановила жахливий фонтан – гіпсові хлопчики під парасолькою (куди там Брюсселю!). Звісно, білий гіпс через два дні пожовтів від нашої води, що не надало привабливості даній скульптурі, але в світлі імпресіоністичних ліхтарів навіть ці нещасні хлопчики виглядали, як витвори мистецтва. А тополі навпроти першої школи звучали, неначе якісь фантастичні ще не вигадані музичні інструменти. Загадковий шурхіт, ледь чутний дзвін, здавалося, линули з-під кори. Розгадка, як завжди, виявилася до болю прозаїчною. Густий туман, осідаючи на листя (висохле, затверділе, темно-коричневе, зовсім не схоже на осіннє), конденсувався і вже водою стікав донизу. Ця вода й створювала «фантастичне» шурхотіння і дзвін.

Можна все життя прожити у Відні, і ніколи не почути, як співають у тамтешній опері, проживаючи у Петербурзі, жодного разу не зайти в Ермітаж. Я знала в Києві людей, корінних киян, які ніколи не були в Києво-Печерській Лаврі. Це я до того, що відчуття прекрасного не залежить від місця проживання чи прописки.

Не думаю, що прочитавши ці рядки, ви полишите всі свої справи і майнете в Кролевець милуватися нашими туманами, світлом ліхтарів чи слухати фантастичні тополі. Але, може, оглянетеся довкола і побачите витвір мистецтва в тому, мимо чого ходите вже багато років, чи підете до художнього музею дізнатися, що це за звір такий – імпресіонізм. В такому випадку передавайте мої вітання Клоду Моне…

1 коментар:

  1. Якось мені наснилося, що в Кролевці є величезна вежа на зразок Ейфілевої... Ото був сон! Ото було б чим милуватися! На жаль, як на мене, в місті дуже мало місць, створених людиною, якими можна милуватися. Хочу пояснити, що таке "милуватися" - це коли аж дух захоплює, коли відчуваєш, що саме завдяки цьому людському творінню місто є цікавим для тих, хто сюди приїздить. Що в нас можна подивитись? Яблуню-колонію... А ще мрію про те, щоб нарешті розпочалося будівництво церкви (білокаменної) в районі ЦРЛ. Є проект. Має ще бути діло! Милування природою якось не гріє... На жаль. Поясню чому - тому, що ми - люди! Ми - частина природи. Так давайте ж не милуватися самі собою! Лише штучні речі мають право на милування! Місто в цілому - штучне. Але я їм не милуюсь загалом. Я його люблю, бо народився тут. Як батька, як матір. Сподіваюсь, що далі БУДЕ...

    ВідповістиВидалити