Роздуми на тему "Шпигачок" Миколи Лукаша

Бувають же такі дебіли –

Не зна, де чорне, а де біле!

Мабуть, це – прокляття всіх видатних людей: бути використаним будь-ким з будь-якою метою. Якби Пушкін, наприклад, побачив т.зв. "розтяжки" в Москві до свого 200-річчя на кшталт "Пушкин – это наше все", то він не став би чекати Дантеса, а застрелився б сам. Думаю, Шевченко не раз перевертався в своїй труні, коли його слова лунали з високих партійних трибун, а його самого називали "провісником Жовтневої революції".

***

Краще чужість, байдужість, ненависть,

І презирство, і глум, і злоба,

Ніж ця панська лукава ласкавість,

Що увічнює рабство раба!

 

Чомусь люди думають, що якщо вони на свій копил витлумачать слова Генія, чи будуть розповідати про Нього на кожному кроці, то наблизяться до нього. Як каже в таких випадках народ: "Дурень думкою багатіє". Читайте, перечитуйте и ще раз читайте твори Геніїв. І повірте – сказати краще, ніж сказали Вони – неможливо! Переповідати їх своїми словами – все одно, що танцювати про архітектуру.

***

Жаба ж ти колодязна!

Що ти про море знаєш?..

 

         Коли я виявляю, що до 90-річчя нашого земляка Миколи Лукаша за часи Незалежності видано лише один (!) його масштабний переклад – "Декамерон" Д.Боккаччо і декілька віршів різних поетів, то мені стає не сумно, а гірко.

***

Мені сказали, що я зайвий.

А хто сказав? Надзайвий зам.

 

         Справжньою відрадою стало видання "Шпигачок", які розповідають про Лукаша, може, більш, ніж всі його твори, разом взяті.

***

Голим родився, голим лишився

Все вакурат – ні зиску, ні втрат.

 

З іншого боку, я розумію, що важливо дослідити творчість Генія, зробити висновки, систематизувати тощо. Але інколи варто прочитати пару Його рядків і стає зрозуміло, що вони варті десятків томів критики.

***

З мосту в воду – це дурниці!

Спробуй із води на міст…

 

Виявляється, для того, щоб освідчитись в коханні своїй Батьківщині, зовсім не обов’язково писати поему. Можна написати всього декілька рядків.

***

Її історія ганебна, і однобокий її цвіт,

І роль при братові служебка десятки літ і сотні літ

А я люблю її, люблю, люблю її, аж серце мліє

І за ганьбу її болію,

І за красу її хвалю,

Бо я люблю її, люблю!

 

А також – пояснити, в чому сенс кохання.

***

Хто більше, хто менше – ми всі Дон Кіхоти,

Самі собі творим своїх Дульсіней.

Хоч це нас вганяє в сердечні сухоти,

Зате піднімає над рівнем свиней.

 

Загалом, щоб не вподоблятись до тих дебілів, про яких написано вище, скажу коротко: читайте. Читайте переклади Миколи Олексійовича, читайте його "Шпигачки", щоб ніхто не зміг про вас сказати:

***

Коли якась душа німа,

То значить – вже її нема.

 

І на закінчення – рецепт від Миколи Лукаша.

***

Не перероджуйтесь в людей,

Що скаженіють від ідей!

 

 

*В ессе використані "Шпигачки" Миколи Лукаша.

 

У вас якийсь паскудний звих.

Що голову морочите:

Я пам’ятник собі воздвиг!

А ви собі – як хочете.